«Космічний прибулець»

11.02.2011
«Космічний прибулець»

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.

«Сезон полювання» на мера Києва Леоніда Черновецького «відкрився» 27 січня. Тоді прем’єр Микола Азаров не без усмішки заявив у присутності голови КМДА Попова: «Олександре Павловичу, він у відпустці у нас, так? Обов’язково знайдіть мера. Повідомте, що кияни скучили за ним. Дуже хочуть його бачити й просять швидше приступити до роботи». Пізніше Азаров оголосив дату, до якої Попов мав відшукати мера, — 1 лютого. Однак навіть через півтора тижня Черновецького кияни так і не побачили.

Журналісти висували версії місця знаходження мера, пішли чутки, що Леонід Михайлович шукає політичного притулку й збирається змінити громадянство, політики вже почали робити «ставки». Але ніхто не міг достеменно сказати: де і що робить наш загадковий мер, який «царствує, але не править»?

Тим часом у середу проти ночі Черновецький вигулькнув на «5–му каналі» і заявив: він боїться переслідувань і за долю своїх близьких.

 

Знайшовся!

Одними із перших на ситуацію із «загубленим мером» відреагували у Блоці Кличка. Основний меседж заяви, яку політична сила надіслала на адресу «УМ» — мера має шукати не київська міськдержадміністрація, а правоохоронні органи. Якщо ж останнім це виявиться не під силу, «кличківці» пропонують підключити до пошуків… Інтерпол.

БЮТівці у Київраді натомість радили не шукати Черновецького, а просто переобрати мера. «Замість того, щоб шукати людину, яка визнана слідчими комісіями Верховної Ради злочинцем, посадовця, який не має ані повноважень, ані бажання працювати, треба усунути від виконання обов’язків і призначити нові вибори, за допомогою яких кияни вирішать, кому довірити Київ», — пояснила «УМ» позицію фракції депутатка Тетяна Меліхова.

Більш як тиждень Олександр Попов нервувався щоразу, як журналісти цікавилися результатами пошуків мера. Ситуація втратила свою комічність. Хмизу до багаття додавали репліки опозиційних сил Київради. У Блоці Кличка, наприклад, заявили: «Якщо влада сьогодні так прикриває Черновецького, то де гарантія, що завтра інші мери не стануть керувати своїми містами із закордонних курортів. Ймовірно, це свідчить про впровадження українського ноу–хау — дистанційне керування містом».

Ходили чутки, що Черновецький наразі живе у Франції, Грузії чи Швейцарії. Однак журналісти «вийшли на слід» мера минулого понеділка у Києві — СТБ повідомило, що в кабінеті Черновецького на дев’ятому поверсі горіло світло. Скоро речниця мера Марта Гримська підтвердила припущення телевізійників: мер і справді в Україні і вийшов на роботу. Більше того — пані Гримська пообіцяла, що у вівторок він збере журналістів, аби поспілкуватися, однак прес–конференції не відбулося. Лідер фракції Черновецького Алла Шлапак переконувала: він на роботі весь тиждень, приймає людей, а вона узгоджує з ним по телефону зміни до міського бюджету.

Далі настала черга говорити анонімним джерелам: з’явилася інформація про те, що Черновецький вирішив шукати політичного притулку в Ізраїлі й відмовився говорити навіть з Януковичем. Потім інші джерела спростували цю інформацію: мовляв, він просто образився, але пов’язує своє майбутнє з Україною. Микола Томенко ж узагалі видав сенсацію: Черновецький написав заяву на звільнення.

Без Черновецького, але й без виборів?

Схоже, саме після заяви Томенка «регіонали» й відчули «смажене». І влада знайшла своєрідний вихід із конфліктної ситуації — законодавчий: аби і Черновецького позбавитися, і виборів не проводити.

Кабінет Міністрів розробив законопроект «Про внесення змін до Законів України «Про місцеве самоврядування» та «Про вибори депутатів ВР, АРК, місцевих рад та сільських, селищних і міських голів». Відповідно до запропонованих змін, у випадку незгоди депутатів із політикою міського голови, рада може двома третинами голосів відправити його у відставку, а обов’язки мера аж до чергових виборів виконуватиме секретар ради. У «столичному випадку» — «одружений» із «регіонами» Олесь Довгий. Розглянути пропозицію уряду за скороченою процедурою найближчим часом має парламент. А враховуючи, як у Раді голосують за провладні ініціативи, у його затвердженні можна не сумніватися.

Однак політичний експерт Володимир Фесенко вважає, що звільнити Черновецького двома третинами депутатів Київради може виявитися не таким уже і простим завданням. «Серед депутатів Київради багато людей, пов’язаних зі злочинною діяльністю мера. Не знаю, чи голосуватимуть вони за звільнення Черновецького, навіть якщо тиснутимуть «регіонали». Адже після такої «розправи» з Леонідом Михайловичем може прийти і їхня черга», — зазначив у коментарі «УМ» пан Фесенко.

Ще одного політолога, Віктора Небоженка, насторожує у цій законодавчій ініціативі те, що прецидент вирішення питання із Леонідом Михайловичем, згідно з цим законодавством, як і сам законопроект уряду спричинить конфлікти між міськими головами, більшістю і секретарями у регіонах. «Рятуючи «рядового Черновецького», Кабмін різко погіршує ситуацію великої кількості місцевих органів влади в Україні», — зазначає політолог.

За словами пана Небоженка, мотивація утвер­дження нового закону очевидна й створена лише політичною ситуацією в Києві: правляча партія не має яскравого лідера, який міг би перемогти на виборах мера. «Черновецький у будь–який момент міг покласти заяву на звільнення. Ініціатива уряду — захистити Партію регіонів від ризику неминучості проведення виборів у Києві, — говорить пан Небоженко. — Проте насправді це тільки погіршує ситуацію, бо столиця без обраного мера — не столиця».

Цю думку підтримує і лідер громадського об’єднання «Новий Київ» Зорян Шкіряк. Політик упевнений, що вихід із політичної кризи Києва — дострокові вибори мера. «Інакше на столицю чекає хронічна криза влади, а за нею — і соціально–економічний вибух», — наводить слова пана Шкіряка прес–служба «Нового Києва». — Поява Черновецького в Україні свідчить про те, що взаємний шантаж між Партією регіонів і «мером усіх киян» досяг апогею. З одного боку, Черновецький загрожує регіоналам відставкою і перевиборами, з другого — Партія регіонів погрожує йому тюрмою, а тепер ще й законопроектом Кабміну, з якого вилучено пункт про обов’язкові перевибори мера у разі його відставки».

Однак експерт Віктор Небоженко переконаний, що проти Леоніда Черновецького не буде задіяно політичні репресії. «Можливо, притягнуть до відповідальності когось із його оточення. Черновецький недосяжний для донецьких політиків».

Черновецький: «Мій моральний стан не найкращий»

А в середу ввечері несподівано для багатьох «недосяжний Черновецький» з’явився «у телевізорі». Він дав інтерв’ю «5–му каналу», яке більше скидалося на сповідь. «Космічний мер» спростував одразу кілька речей.

Найперша — про своє звільнення: «Повідомлення, яке прозвучало від заступника голови Верховної Ради Миколи Томенка, — це брехня, просто дрібна політична капость. Я важко пережив кінець 2009—2010 років, мій моральний стан не найкращий. Я не хочу приймати поспішні рішення. Питання про відставку поки мною не вирішене. Бо це було б безвідповідально». Політичного притулку в Ізраїлі, мовляв, він не просив, а коли був відсутнім працював сумлінно й за регламентом: «Я підписував документи. Мені їх привозили чи я приїжджав, я контролював порядок денний на сесії й інші процеси, які входять у мою компетенцію». Ще він сказав, що балотуватися в мери на наступних виборах не збирається, а от до Верховної Ради потрапити не проти: «Я не збираюся брати участь у чергових виборах мера, а от у парламент, швидше за все, буду. Тим більше що я виховав багато молодих хлопців, які можуть достойно представляти народ України у вищому законодавчому органі й за кордоном. Це хороші люди, порядні, моральні, в яких є совість і відповідальність за тих людей, які за них голосували».

Столичний мер також пояснив, чому мовчав півроку: виявилося, Черновецький справді ображений на «команду професіоналів» за непослідовність: «Для того щоб можна було в подальшому приймати відповідні рішення щодо моєї посади, треба було мене спочатку всіляко облити брудом. Бо насправді — ви свідки — що більшість депутатів фракції Партії регіонів у Київраді завжди підтримували мене в усіх моїх рішеннях», — зазначив Черновецький.

Наостанок мер заявив, що ні він, ні його «молода команда» ніколи не порушували закон, але наразі є причини очікувати політичних переслідувань: «Чи боюсь я політичних переслідувань? Поклавши руку на серце, я думаю, що сьогодні немає жодного політика, що має свою точку зору, який би не боявся чи не очікував якихось політичних переслідувань. У мене є відчуття, що переслідування є. У будь–якому разі щодо двох членів мого блоку. Це я говорю відповідально як колишній працівник прокуратури. Ще більше я боюсь за своїх дітей і онуків. Хочу, щоб вони жили в Україні і не мали через мене жодних проблем...».

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>