ЦИТАТИ ТИЖНЯ

11.02.2011

Ганна Герман,
заступник голови секретаріату Президента
— про велич і могутність постаті її Президента (Януковича):

— Мине багато років, і колись нашим правнукам будуть розповідати легенду про хлопчика–сироту, який мав найтяжче життя, яке тільки можна собі уявити. Який подолав усі труднощі. Став сильним. Став доб­рим і справедливим до людей і вивів країну на шлях благополучного розвитку.

(«Українська правда»)

 

Юлія Тимошенко,
лідерка ВО «Батьківщина»
— про паралелі між подіями в Тунісі і Єгипті та Помаранчевою революцією в Україні:

— Урок України для єгипетських і туніських демократів полягає в тому, що самі лише вибори не встановлюють демократію. Що якщо вороги свободи використовують вибори для закріплення своїх антидемократичних планів? Що якщо елементи старого режиму або представники войовничої меншини тільки прикидаються, що приймають демократичні норми?..

(The Moscow Times)

 

Костянтин Грищенко,
міністр закордонних справ
— про революційну кваліфікацію лідерки опозиції:

— Із Че Гевари вийшов би, мабуть, поганий сантехнік чи будівельник, так само й Тимошенко не стала хорошим прем’єр–міністром.

(The Moscow Times)

 

Леонід Грач,
народний депутат, виключений із Компартії
— про вплив молодої дружини Петра Симоненка Оксани Ващенко на справи КПУ:

— Я тільки тепер можу всім сказати, що в нас у вигляді Оксани з’явилася маленька Рая Горбачова. Яка заправляє мізками Петра Миколайовича і партійними справами. І безмежна там радість: ну, нарешті люди дорвалися, як кажуть, до хорошого тугого гаманця! Пожити можна, вони розуміють, що в цей проміжок часу, до 2012 року (коли ще невідомо, що буде), потрібно зміцнити своє матеріальне становище. Чим вони, власне кажучи, і займаються.

(«Обком»)

 

Геннадій Москаль,
народний депутат від «НУНС»
— про жарти парламентаріїв під час голосувань:

— Буває, вона (глава уряду) подасть який–небудь законопроект у Верховну Раду, всі соратники – за, один Москаль проти. А я просто картку в залі залишив, а сам вийшов у кулуари або на вулицю. А хтось вирішив пожартувати. Ну й починаються розборки. А жартівники ходять, ржуть. Бувало, що ми ніхто не голосуємо, за Жванію кнопку натиснемо.

(«Сєгодня»)