«Водопровідна вода — токсична»
Столична пенсіонерка Галина Тарасівна Павлюк із самого ранку в турботах: слід і в магазин сходити, і по воду. Щодня 74–річна жінка йде з дволітровою пляшкою до бювета, що біля станції метро «Героїв Дніпра».
«Водопровідна вода погана, несмачна. Чула, що і небезпечна, — каже Галина Тарасівна. — А знайома сказала, що її дочка працює в лабораторії, порадила з цього бювета брати. От я й набираю. Думаю, бюветна вода краща. Хоча б тому, що без «хлорки».
Чи це так — питання відкрите. Як з’ясувала «УМ», контроль якості питної води, який здійснюють в Україні, доволі умовний. А все тому, що на початку липня минулого року головний санітарний лікар країни домігся скасування ДСТУ 2874–82. Тепер замість нього користуються Державними санітарними нормами і правилами 2.2.4–171–10 — досить сумнівним документом, вимоги якого можна варіювати «вручну». Про це розповів «УМ» академік НАН України Владислав Гончарук з Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. Думанського НАН України. За його словами, подібні норми існували лише в Радянському Союзі. Їх могли коригувати для зручності й тимчасово вводити «поправки» (наприклад, після аварії на ЧАЕС). А от сам ДСТУ коригувати та вводити в нього тимчасові нормативи не можна — це Закон держави. В усіх цивілізованих країнах існував та існує тільки державний стандарт, який є незмінним.
«Тридцять років МОН не займалося розробкою нового державного стандарту для питної води, — говорить академік. — А новий проект ДСТУ, який розробляли під моїм керівництвом три десятки вчених, уже третій рік ніяк не може завізувати той же головний санлікар. При тому затверджуються санітарні норми і правила. Останні — «вирвані» й часто нерозумно використані частини з нашої розробки. Наприклад, вимоги до технічної води «прив’язали» до «питної» водопровідної. Але ж, по–перше, водопровідна вода питною не може бути — вона токсична через хлорування, а відтак — технічна, а по–друге, якість питної води не можна визначати, лише виходячи з наявності в ній 50—70 сполук: а як же тоді решта — близько сорока мільйонів відкритих сполук, що знаходяться в поверхневих водах?».
Що тече з наших кранів?
Але санітарно–епідеміологічна служба Києва щомісяця «притягує за вуха» потрібний позитивний результат щодо якості водопровідної води, незважаючи на ці «несерйозні» норми. Як розповідають працівники науково–дослідного центру «Укрметртестстандарт», проби СЕС бере у місцях водозаборів, перед подачею в міську мережу, а це зовсiм не та вода, яку кияни отримують iз кранів.
Водночас керівник науково–дослідного центру «Укрметртестстандарт» Володимир Семенович запевняє, що водопровідну воду для своєї перевірки його центр брав безпосередньо у квартирах. Результат роботи «Укрметртестстандарту» такий: виявлено відхилення і за мікробіологічними, і за фізико–хімічними, і за санітарно–токсичними показниками. Найнебезпечнішу водопровідну воду, згідно зі звітом, подають у Шевченківському і Деснянському районах. У ній, окрім хлору, який знайшли в усіх районах Києва, виявили надлишок різних хімічних сполук та загальні коліформи (кишкові бактерії).
Такий «букетик» із домінуючою «квіткою» хлорорганічних сполук — смертельно небезпечний. Дезінфектор води хлор, який використовують в Україні, заборонено додавати в їжу в цивілізованих країнах, наприклад у США. Американські дослідження Public Health, проведені в 1991 році, довели, що хлор викликає рак. А надлишок натрію підвищує тиск, що є одним із провідних факторів ризику гіпертонічної хвороби, склерозу мозкових судин, гострих порушень мозкового кровообігу, він підвищує кислотність внутрішнього середовища та алергійну реактивність організму, негативно впливає на запальні процеси.
Загальний висновок аналізу «Укрметртестстандарту» відповідний: «Перевірена водопровідна вода не відповідає новим нормам, оскільки через застарілі очисні споруди міська вода не доведена до норм, що повинні відповідати новим стандартам та гігієнічним вимогам до води питної, призначеної для споживання людиною».
«Бактерій в артезіанській воді бути не може!»
А що знайшов «Укрметртестстандарт» у бюветах? Керівник науково–дослідного центру Володимир Семенович стверджує, що і в цій воді є відхилення від норм. Перевірка показує, що вся бюветна вода Києва не відповідає кільком показникам. Зокрема, у багатьох пробірках виявили перевищення допустимої границi вмісту кальцію, у деяких знайшли магній, натрій, амоній, загальні коліформи (див. таблицю 2). У бюветі на вулиці Депутатській, 4/6 підвищена перманганатна окислюваність. «Як бачимо, не така вже та вода джерельна та чиста. Причому я переконаний, що ідентичні показники ми мали б скрізь», — підсумовує Володимир Семенович. До речі, у червні минулого року санепідемслужба повідомляла дещо іншу, значно позитивнішу статистику: вода не відповідає нормам лише у 30—40 бюветах з усіх 205.
Однак академік Владислав Гончарук ставиться до результатів аналізу бюветної води «Укрметртестстандартом» скептично. За його словами, в артезіанській воді де–факто не може бути загальних коліформ: «На тій глибині, звідки добувають артезіанську воду, немає умов для життя кишкових бактерій — там немає кисню, необхідного для них. Треба правильно робити відбір проб і правильно робити аналізи. Крім того, джерело святого Пантелеймона, пробу з якого брав для дослідження «Укрметртестстандарт», не є бюветом, бо вода в ньому — не зі свердловини».
Майбутнє — за біотестом?
Артезіанська вода — краща вода у світі, впевнений академік. «Усі свердловини і зараз мають подавати таку ж воду, якщо свердловини прочищені», — зауважує академік Владислав Гончарук.
Пан Гончарук, який тісно співпрацює із Всесвітньою організацією охорони здоров’я, вважає аморальним введення гранично допустимих концентрацій токсикантів, на чому традиційно будуються держстандарти, і говорить, що такий підхід неприйнятний, токсичних речовин у питній воді бути не може.
А щодо перевірки якості питної води, то академік пропонує свій власний метод — біотест. Для цього достатньо дослідити клітинки зябр, плавників і крові рибок, церіодафній та інших організмів у воді, що перевіряється. «При наявності токсикантів у крові і людини, і рибок характер токсичності на клітинах однаковий, — пояснює академік. — У водопровідній воді, наприклад, гинуть усі рибки, церіодафнії, гідри та інші живі організми. Це зрозуміло: вода, яка проходить через мережу, застоюється і, додайте сюди ще стан труб і хлор... Мені «дуже розумні» медики щодо мого підходу закидають, що, мовляв, у брудній воді риби живуть, на що я відповідаю, що люди жили і в Освенцімі, але хіба це умови для життя? Крім того, в мене є патенти на унікальну технологію для очистки водопровідної води. Кілька таких комплексів підготовки питної води врятували ситуацію з питною водою в Борисполі».
Медикам підхід Гончарука не подобається. Академік пояснює це тим, що, протестувавши всю воду за його методом, доведеться визнати водопровідну воду технічною, а не питною, а разом із нею — воду абсолютної більшості марок бутильованих вод, які продаються в супермаркетах.
До речі, Гончарук у 2008 році протестував фасовану воду, що продається в Україні. Результат вражає, виявляється, безпечною можна визнати тільки «Моршинську». Всі решта — шкідливі, небезпечні і дуже небезпечні.
Проект «Питна вода»: цілком таємно
Отже, судячи з результатів аналізів, ні бюветна, ні водопровідна столична вода не відповідають нормам. Перша — з тієї причини, що стан бюветів перебуває у не найкращому стані, і насосні системи потребують очистки; друга — через те, що вона не може бути питною в принципі через схему її доставки людям.
Із півроку тому рятувати і бювети, і міський водопровід узялася київська влада. Однак про розроблену програму «Питна вода Києва» відомо лише кілька фактів. Та й ті — зі слів заступника голови КМДА Олександра Мазурчака. По–перше, згідно з нею планується замінити хлор як очищувач водопровідної води на гіпохлорит натрію; по–друге, воду будуть економити, доочищуючи ту, яку вже використали нераціонально (у який спосіб — не зрозуміло); по–третє, планується ремонт усіх бюветів Києва. На всі ці справи планують витратити 6 мільярдів гривень. Ознайомитися докладніше з проектом «Питна вода» «УМ» не вдалося: на офіційному сайті київської влади текст документа не оприлюднили, а запит «УМ» і досі на розгляді прес–служби.
Тим часом фахівці радять вживати артезіанську воду з бюветів — у будь–якому випадку вона безпечніша за водопровідну.
КОМЕНТАР
Нині в Києві працює менше половини відкритих за часів мера Олександра Омельченка бюветів. Частина насосів потребує очистки, частина — заміни.
Свою версію такого стану речей виклав «УМ» нардеп Володимир Бондаренко, який у минулому опікувався одним із районів Києва. «Сама ідея бюветів була благородною, — говорить пан Бондаренко. — Люди повинні були отримати доступ до води чистішої, ніж з інших джерел. Але бювети Омельченко використав лише як елемент передвиборчої кампанії, не «прив’язавши» їх до «Київводоканалу», а кинувши напризволяще райадміністраціям, які не мали ні грошей на їх утримання, ні фахівців належного рівня. Тому частина з них просто вийшла з ладу».
А ТИМ ЧАСОМ...
У Білій Церкві вже мають досвід продажу артезіанської води: тут літр продають за 50 копійок. «Купуємо цю, бо водопровідна у місті не витримує жодної критики, — розповіли «УМ» мешканці міста. — Заварений чай чи приготований суп має специфічний присмак».
