Просили тато, мама, і я прошу: прийміть мою вечерю

05.01.2011

Кожна українська господиня до Святвечора готує 12 пісних страв, найголовніша з яких — кутя. Ще один звичай наших предків — носити 6 січня вечерю дідусям і бабусям, хрещеним батькам, бабі–повитусі та усім добрим знайомим. Цю відповідальну місію вшанування старійшин роду виконували діти, які вважалися чистими і невинними. Крім матеріалізованих куті, вареників та калача, вони приносили у кожен дім символічні щастя, здоров’я й добробут. У кожній господі, відбираючи частину гостинців, на їхнє місце клали своє пригощення — і діти далі іншим передавали побажання добра і достатку напередодні Різдва Христова.

Щоб вистачило на Багату кутю наїдків собі та іншим, пропонуємо рецепти пісних страв із традиційної української кухні.

 

Від предків і сучасників

На столах наших дідусів–бабусь були страви прості та ситні. Одна з таких — капуста з горохом. Її — щось середнє між юшкою і кашею — подавали як рідку страву на початку трапези на усі свята осінньо–зимового періоду, зокрема й у Святвечір, на хрестини, на кожне весілля, пише у книзі «Обряди і страви Святого Вечора» львів’янка Ольга Вербенець. Для приготування страви знадобиться 6 склянок квашеної капусти, 3 — сухого гороху, 1 склянка пшона, 6 столових ложок олії, 2 цибулини, 1 яблуко, кмин, перець, лавровий листок, сіль, цукор. Спочатку щонайменше на годину–півтори ставимо розварюватися легко відтиснену від надміру соку квашену капусту, залиту вдвічі більшим об’ємом води. Потім додаємо промите у кількох водах і ошпарене окропом пшоно, дрібно порізані цибулину та яблуко і розварюємо інгредієнти не менше години. Попередньо замочений горох варимо окремо в 1 л води і робимо з нього пюре. Додаємо до капусти, солимо, перчимо, посипаємо цукром, кладемо лаврушку, кмин і ще хвилин 10—15 тримаємо на невеликому вогні, постійно помішуючи. Уже у порційних мисках заправляємо страву півкільцями цибулі, підсмаженими на соняшниковій олії з додаванням лляної.

Суто Святвечірня гуцульська страва — краплики. Про них у «Кулінарних фіглях» розповідає письменниця Марія Матіос: «Зварений червоний буряк треба порізати на дрібні шматки (як на борщ). Скласти в миску, посолити, посипати лимонною кислотою або оцтом. 1—2 картоплини натерти на великій тертушці, кинути в окріп і варити до повної готовності. Це має бути навар. Поки вариться картопля, робимо мініатюрні пельмені з пропущеними через м’ясорубку відвареними грибами і підсмаженою цибулею. Зварити пельмені. Зробити підливу: цибуля, перець, сіль, але без муки. Вкинути в усю цю масу. Останніми (після зняття страви з вогню) вкинути покришені буряки у картопляний відвар. Подавати страву холодною».

На Святвечірньому столі в усіх регіонах зазвичай були голубці. На Івано–Франківщині їх робили з листя капусти, заквашеної цілими голівками. У центральній Україні — зі свіжої. Начиняли гречкою, картоплею, пшоном, ячмінною чи кукурудзяною крупами із засмаженою на олії цибулею та грибами. Минулого тижня у київському музеї Івана Гончара на фестивалі «Завтра — Різдво» дизайнерка Олеся Теліженко готувала голубці по–черкаськи. Начиняти відварене листя свіжої капусти вона пропонує фаршем із відвареного до напівготовності рису, цибулі, моркви та сушених карпатських грибів, які спочатку запарені, легко проварені, а потім спасеровані з цибулею. Тушкують голубці у родині Теліженків у відварі з грибів та капусти. За хвилин 20 до того, як зняти з вогню, заправляють підсмажкою з цибулі, куди додають розведену відваром томатну пасту.

І собі, й іншим

Пам’ятаєте, як у Гоголя Пацюк їв вареники? Наявність вареників у меню Багатої куті теж здавна. Відтоді, коли українці ще вірили, що начинене, повне, тісто на святковому столі — символ достатку і продовження роду. Вареники самі їли і дітьми родичам на вечерю передавали. Тож беріть 2 склянки картопляного відвару або води, 800 грам борошна,
1 чайну ложку солі — і замішуйте еластичне тісто, щоб відставало від рук. Насамкінець обов’язково накрийте його серветкою і дайте 10–15 хвилин «відпочити» — щоб повністю набубнявіла борошняна клейковина. Начинкою для пісних вареників можуть бути мак, сушені яблука та груші, крупи, квасоля, капуста, картопля, гриби. Ось пропорції для деяких несолодких варіантів начинки з урахуванням того, що кожну потрібно присмачувати підсмаженою на олії (4 столові ложки) подрібненою цибулею: капустяна — перемелене на м’ясорубку півкіло відвареного квашеного овоча та 2—3 столові ложки панірувальних сухарів для скріплення; картопляна — пюре з 1 кг бульб; квасоляна — пюре з 2 склянок попередньо намочених і відварених бобів.

Ще один з обов’язкових атрибутів Святвечірнього застілля — пироги, якими також частували колядників та вечірників. Так узагальнено називали однойменні борошняні вироби, а ще книші та калачі, уточнює у книзі «Традиційна українська кухня в народному календарі» відомий етнограф Лідія Артюх. Щоб напекти книшів із капустою чи цибулею, для начинки потрібно або підсмажені кільця 1–2 цибулин, або по 150 г свіжої та квашеної тушкованої з цибулиною капусти. Для тіста — 2 склянки житнього і 1 склянка пшеничного борошна, 1,5 склянки теплуватої води, 4 столові ложки олії,1 — цукру, 30 г дріжджів, сіль. Дріжджі потрібно розчинити у воді, додати цукор і половину просіяного борошна. Поставити у тепло. Коли підійде, додати решту борошна, 3 ложки олії, трохи солі і ретельно розмішати. Коли тісто підніметься шапочкою, його треба обминати дерев’яною ложкою, а потім залишити, щоб підійшло ще раз. Потім відщипувати кульки, розплескувати, підсолювати, змащувати олією, викладати начинку, накривати її «пелюстками» тіста з боків, ще раз поверх змастити олією та випікати у духовці при середній температурі до готовності. Результат — смачна солонувата випічка з учиненого тіста, що нагадує листкову.

  • Кріпчик-петрушка кучерявляться

    Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>

  • Поласуємо полуничкою

    Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>

  • Від кулешу і ніг не поколишу!

    Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>

  • Лимонадна прохолода і насолода

    Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>

  • Сонце в цеберку!

    «Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>

  • Знімаю капелюха

    От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>