Майдан–2 — в день річниці Майдану–1

23.11.2010
Майдан–2 — в день річниці Майдану–1

Мітинг у центрі Києва вчора зібрав понад 50 тисяч осіб. (Фото Рейтер.)

В Україні знову лунають гасла Майдану. Масові протести підприємців проти ухваленого парламентом Податкового кодексу набирають обертів. Учора в центрі Києва зібралося, за різними оцінками, від 50 до 100 тисяч незгодних із політикою Януковича—Азарова. Мітингувальники висунули до Президента свої вимоги: заветувати прийнятий парламентом ПК (який, до речі, станом на вчора Голова ВР Володимир Литвин ще не підписав) та звільнити з керівних посад в уряді ініціаторів запровадження нових податкових правил. У разі відмови протестувальники пригрозили акціями за відставку парламенту та імпічментом Януковича. Часу дали — до шостої вечора. У центрі Києва знову стоять намети — як у цей самий день шість років тому, коли почалася Помаранчева революція. І, що головне, саме ця акція — не проплачена, як і в 2004–му, люди вийшли на вулиці за ідею. Вони знову стоять за самих себе. Народне невдоволення знову досягає тієї точки, коли народ виходить із «хати скраю» на Майдан.

Організатори кажуть, що їх уже попередили про «можливі кримінальні справи». Можливо, вчорашній мітинг не розігнали лише через те, що глава держави перебував у Брюсселі на саміті «Україна—ЄС». Мовляв, європейці не зрозуміли б антидемократичного прояву. Але вчора брюссельський саміт закінчився. А маніфестації в Києві мають тривати і після «ночі демократії».

 

У єдиному пориві

Як і шість років тому, люди вийшли на вулиці, щоб бути почутими. «Сьогодні ми знову можемо довести владі, що ми — народ, і нашу думку треба поважати. Незважаючи на певне розчарування людей після 2004 року, відколи вже ніхто не сподівався побачити велелюдні мітинги, українці, попри свої політичні переконання, об’єдналися в єдиному пориві, аби скинути податкове ярмо, яке пропонує нам сьогодні влада. Саме владі потрібно подякувати за те, що Схід і Захід — нарешті таки разом», — не приховували піднесений настрій організатори та учасники акції протесту проти Податкового кодексу.

Люди почали стягуватися на головну площу країни з самого ранку. До 11–ї години їх уже нараховувалося до 30 тисяч, а нові колони все прибували. На майдані Незалежності стало затісно — спочатку мітингувальники висипали на Хрещатик, заблокувавши рух транспорту, а потім рушили у напрямку адміністрації Президента, хоча Віктора Януковича в Україні на той час уже не було.

Спонтанному рухові підприємців не могли завадити ні численні правоохоронці, ні навіть деякі команди організаторів акції, ні металевий парканчик, який не витримав натиску натовпу. Колона живою рікою потекла вгору по вулиці Інститутській до перехрестя з Банковою. «Бачте, скільки людей. Я не брала участі в Помаранчевій революції, але, гадаю, у 2004 було щось подібне. Хіба може влада їх проігнорувати?» — поділилася враженнями з кореспондентом «УМ» харків’янка Галина Демидова.

Учасники акції, скандуючи «Банду геть!», зосередились біля АП. Поруч, у дворах сусідніх будинків розташувалися міліційні підрозділи, яких підвозили автобусами із закритими вікнами. Вулицю Лютеранську, що з іншого боку Банкової, правоохоронці перекрили металевими парканами і для транспорту, і для пішоходів. Там же розташувалося ще з десяток міліційних автобусів, серед яких було помічено транспорт почесної варти Президента.

Велика частина мітингувальників не вмістилася на тісній Банковій — «хвіст» колони був на Інститутській і не чув ораторів. А ті з трибуни закликали Президента накласти вето на закон про Податковий кодекс і кляли «канцелярських щурів» уряду й АП, які не побажали вийти до народу. Виступи перемежовувалися скандуванням «Разом нас багато — нас не подолати». Знову — дежа вю 2004–го. Причому «проющенківське» гасло, застосоване в нових реаліях в іншому напрямі, починали вигукувати навіть аполітичні російськомовні промовці.

Передавши свої вимоги до адміністрації Президента, протестувальники повернулися на майдан Незалежності, де продовжили мітинг. «Ми повинні стояти до кінця, аж допоки наші вимоги не буде виконано. Якщо доведеться, ми будемо приходити сюди щодня. Ми чекаємо до 18–ї години. Якщо до 18:00 не буде відповіді, о 19:00 на Банковій збереться  ініціативна група з припинення повноважень Верховної Ради і Президента», — заявив один з активістів зі сцени під схвальні вигуки мітингувальників. На Банковій закликали залишитися 300—400 осіб, які мають досвід революції 2004 року.

Стояти до кінця

Акція протесту відбувалася без ексцесів, доки не далися взнаки недоліки її організації. Їх відзначали «ветерани Майдану». Організатори в якийсь момент звернули увагу, що нікого з мітингувальників не залишилося біля адміністрації Президента. Зрештою, було вирішено, що кожний регіон погодинно чергуватиме на Банковій, потім повертатиметься назад. Першими випало повертатись до АП волинякам.

За словами організаторів мітингу, міліція має розуміти, що Банкова залишається під контролем. «Натовп нікого не слухається, немає ніякої координації між окремими групами мітингувальників. Це погано — можливі провокації», — зауважив киянин Сергій Івашко, який був на Майдані у 2004 році. Ось така відмінність від мирних виступів шестирічної давності.

Згодом виявилося, що деякi учасники акції на Майдані прикладаються до спиртного. Організатори оголосили «сухий закон» і пригрозили порушникам, що їх будуть передавати в руки міліції. Для очистки площі від п’яних дали півгодини.

А вже невдовзі на майдані Незалежності сталася сутичка мітингувальників з міліцією. «Працівники міліцїї виходять iз Будинку профспілок і б’ють людей», — оголосив зі сцени активіст. Як виявилося, мітингувальники заблокували дорогу колоні автобусів iз «беркутівцями», і міліція вдалася до застосування сили. Підприємців, які стояли на кордонах, попросили взятися за руки, щоб убезпечитись від провокацій. Демонстранти почали скандувати: «Міліція з народом», «Могильова у відставку».

Згодом з’явилися чутки, що столичній міліції дано вказівку затримувати мітингувальників. А ближче до вечора зі сцени повідомили, що Окружний адмінсуд Києва взагалі заборонив проведення мітингів у центрі Києва з 22 по 26 листопада.

 

ОЗНАКА

Організатори протесту від самого початку наполягали на його аполітичності. «Нам пропонують різні політичні сили «лягати» під їхнє крило. Але цього не буде! Ми отримуємо допомогу від політичних сил, але під когось «лягати» не будемо», — заявляють активісти.

Жодного партійного прапора чи символіки на Майдані вчора не було — лише транспаранти з вимогами й назвами населених пунктів.

По обіді стався досить показовий випадок. На сцену намагався пробитися нардеп Олег Ляшко, аби виступити. Мітингувальники навіть голосували з цього приводу, і висловилися проти. Зрештою, з’ясувавши, що скандального нардепа виключили з БЮТ, Ляшкові дозволили («але востаннє») виступити.

 

НА МІСЦЯХ

Кров у подарунок

У регіонах підтримали загальнонаціональний страйк. Звідусіль надходять повідомлення про тиск на учасників і організаторів акції. Втім це поки що не дало бажаного для влади результату. «Податковий кодекс — смерть малого і середнього бізнесу, і смерть середнього класу, що є основою державності України, не буде середнього класу — це означатиме смерть державності України», — заявляють протестувальники.

Так, у Тернополі 300 підприємців на знак протесту проти ПК вчора перекрили дорогу. У Чернівцях підприємці також прийшли під стіни місцевої ОДА, де вимагали зустрічі з її головою Михайлом Папієвим. Паралельно відбулася акція протесту і біля Тернопільської облдержадміністрації. У Львові у протестах узяли участь близько 2 тисяч осіб.

У Харкові організацію протестів взяли на себе таксисти — акції протесту, в яких узяли участь близько 10 тисяч людей, розпочалися там о 12.00 на майдані Свободи. А в сусідній Полтаві підприємці підготували авторам Податкового кодексу Миколі Азарову і Сергію Тігіпку вельми оригінальний подарунок: урядовцям відправили закривавлену плаху з сокирою. За словами голови «Спілки вкладників України» Сергія Капліна, червона фарба на пласі символізує «кров, яку пустили Тігіпко і Азаров «спрощенцям».

 

РЕАКЦІЯ

Азаров: «Ми готові до діалогу»

Прем’єр–міністр Микола Азаров «з упевненістю» каже, що ухвалений Верховною Радою Податковий кодекс є найбільш ліберальним в Європі. Учора в ході україно–бельгійського бізнес–форуму глава уряду зазначив, що при ухваленні кодексу було скорочено неефективні податки, знижено ставки оподаткування з основних видів податків, надано преференції багатьом галузям промисловості, що допоможе їх розвитку. При цьому Прем’єр підкреслив, що уряд спокійно ставиться до протестів підприємців, оскільки «Україна є демократичною країною, і кожен має право на протест». За його словами, Кабмін готовий до конструктивного діалогу. «І я думаю, що ми абсолютно всі питання усунемо в найближчому майбутньому й послідовно будемо розбиратися, вести діалог, знаходити рішення, — сказав Азаров, але додав: — Водночас ми нікому не дозволимо порушити досягнуту важкою ціною стабільність у країні».

 

Тігіпко: «Народне обговорення Податкового кодексу — це маячня»

Віце–прем’єр Сергій Тігіпко не мав потреби надягати маску для Європи. Тож минулої п’ятниці його заява щодо протестів підприємців була дуже жорсткою. «Слухати простих людей в ході економічних реформ не можна. Треба слухати експертів», — заявив Тігіпко на ток–шоу каналу «Інтер». Він процитував літературного героя повісті Булгакова «Собаче серце», професора Преображенського, і так само заявив: «Я не люблю пролетаріат». «У даному випадку — працюй на цих людей, вибудовуй перспективу їм, приймай їхні запити, але будь об’єктивним. Не приймай популістські настрої. Інакше ніколи кроку правильного не зробиш, — зазначив віце–прем’єр. — Народне обговорення Податкового кодексу — вибачте, це маячня».

 

Колесниченко: «Вони — гарматне м’ясо»

Найжорсткіше щодо протестів підприємців виступив один зі спікерів Партії регіонів, нардеп Вадим Колесниченко. «Найголовніше, щоб більшість людей знала, що гарматне м’ясо, яке йде попереду, — постраждає. А ті, хто їх туди посилає, сховаються за кордоном — на Сицилії, на Корсиці, в офшорних зонах. Звідти просто спостерігатимуть, як дурнів відправляють на тюремні нари», — заявив депутат у коментарі на сайті «Делфі». За його словами, «Майдану–2 не буде, тому що дурнів уже не залишилося. Їх уже розвели, як лохів, обдурили і викинули на звалище історії».

«Розповіді про ці заворушення — це хворий розум ідіотів, які намагаються спалити будинок, де живуть, для того, щоб знайти якогось таргана. Лише б вони самі не згоріли у тому вогні, на якому вони хочуть погріти руки, — каже Колесниченко. — Протестувальників, як гарматне м’ясо, штовхають під сокиру м’ясника, під сокиру закону».

Центральний штаб порятунку українського підприємництва у відповідь на цю заяву виступив із вимогою публічних вибачень депутата Колесниченка «за образу мільйонів громадян України і організаторів акції». Мітингарі не розуміють, чому політик вважає їхній виступ незаконним і чому приписує їм зверхництво опозиційних політиків.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>