Уперше ідею перевезти прах Степана Бандери на Івано–Франківщину висловили ще напередодні проголошення незалежності України будівничі першого пам’ятника провідникові ОУН у селі Старий Угринів Калуського району, де Бандера народився 1 січня 1909 року. Проте ініціатива була не на часі. Спецслужби конаючого СРСР тоді встигли двічі — у 1990–му і 1991–му — підірвати монументи Степану Бандері на його малій батьківщині. Нову хвилю намірів повернути останки провідника українських націоналістів додому викликала інформація про те, що на мюнхенському цвинтарі «Вальдфрідгоф» закінчується термін оренди кількох квадратних метрів землі, де покоїться видатний борець за волю України. У зв’язку з цим його земляки — представники інтелігенції Прикарпаття — взялися за справу, створивши комісію з перепоховання праху Степана Бандери на Івано–Франківщині. Як зауважив її голова, професор історії Роман Петрів, «герої України повинні лежати у рідній землі». Ентузіазму прикарпатцям додала недавня акція львів’ян, котрі 30 жовтня цього року з Мюнхена перевезли на Личаківський цвинтар прах відомих діячів ОУН Лева і Дарії Ребетів.
«Нині ініціатором перепоховання Степана Бандери став міський голова Калуша Ігор Насалик, — розповіла «УМ» відповідальний секретар комісії Ярослава Василишин. — На сьогоднішній день ми перебуваємо на початковій стадії об’єднання людей, готових узятися за цю важливу справу, — формуємо секретаріат, редакційний та фінансовий підрозділи. Комісію, яка опікуватиметься розробкою пам’ятника на місці нового поховання провідника ОУН чи цілого пантеону борцям за волю України, мабуть, очолюватиме відомий івано–франківський художник, заслужений діяч мистецтв Богдан Губаль».
Щодо місця перепоховання Бандери, то на першому засіданні ініціативної групи наразі прозвучало три ймовірні адреси — територія історико–меморіального музею Степана Бандери в Старому Угринові, Калуш або Івано–Франківськ. Кошти на реалізацію проекту акумулюватимуться на двох рахунках — гривневому та валютному.
Щоправда, активність прикарпатських діячів зводить нанівець позиція нащадків Степана Бандери, які висловлюються проти перепоховання «прапора ОУН», принаймні доки Україну очолює Янукович. А без згоди внука, Степана Бандери–молодшого, та інших родичів «Вальдфрідгоф» останки провідника не віддасть.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
