Ольга Айвазовська: Ці вибори — попередження політикам

05.11.2010
Ольга Айвазовська: Ці вибори — попередження політикам

Сьогодні у виборчому процесі знаковий день — виборчі комісії мають підбити підсумки виборів і оголосити переможців.

Громадянська мережа «Опора», яка зареєструвала на вибори найбільшу кількість спостерігачів, виявила низку порушень при підрахунку голосів: відсутність охорони бюлетенів, неналежне поводження з виборчими бланками, переписування даних, сумнівні використання печаток... Голова правління «Опори» Ольга Айвазовська каже, що вибори пройшли зі значними порушеннями. За її словами, проблеми почалися ще кілька місяців тому, коли в парламенті було ухвалено закон про місцеві вибори.

Цікаво, що Президент України визнав: проблеми на виборах були пов’язані з недосконалим законодавством. Але чому ж тоді Партія регіонів так захищала свій закон, який критикували і в Україні, й у світі?..

 

«Вибори не відповідають міжнародним стандартам»

— Пані Ольго, ці вибори частина спостерігачів оцінювала, виходячи із самого дня голосування. Поза тим, чимало виборчих «перекосів» спостерігалося ще на ранній фазі кампанії. Яку концепцію оцінки сповідує ваша мережа?

— Звісно ж, вибори потрібно оцінювати не лише за днем голосування, а за цілою кампанією.

Нагадаю, на цих виборах не було довгострокових місій іноземних спостерігачів. Експерти, які приїхали в Україну, здебільшого побачили лише голосування. Мене здивували перші заяви деяких міжнародних спостерігачів (переважно це були представники з Росії). Вони висловлювали свої оцінки ще в день голосування.

У «Опори» кампанія спостереження — довгострокова. Ми аналізували виборче законодавство і відслідковували кожен етап.

— Яку оцінку ви ставите цим перегонам?

— Якщо оцінювати вибори не за днем голосування, а загалом, то вони не відповідають міжнародним принципам і стандартам. Остаточні висновки ми оприлюднимо найближчими днями, після завершення підрахунку.

Перше порушення — це законодавство. Закон про місцеві вибори приймали у стислі терміни. Міжнародні стандарти вимагають, щоб законодавча база формувалася щонайпізніше за рік до голосування. Інакше виникнуть підозри, що законодавець керувався політичними мотивами. А в нас склалася практика, що перед кожними виборами приймається новий закон. Зазвичай — на користь тієї парламентської більшості, яка сформована у ВР.

Наступне грубе порушення — це спосіб формування виборчих комісій. Демократичні принципи вимагають, щоб ці структури формувалися на професійній і політично збалансованій основі. В Україні ж територіальні комісії були сформовані абсолютно не збалансовано.

Нагадаю, закон створив особливі переваги партіям, які мають у парламенті власні фракції. Таким чином Партія регіонів, Компартія та Народна партія отримали право на трьох членів у ТВК. Натомість БЮТ і «НУНС» є блоками, тому там за три місця в ТВК велася конкуренція між партіями. Ще менше представництва отримали позапарламентські сили. Таким чином фракції більшості отримали у ТВК дев’ять крісел. Враховуючи, що гранична кількість членів тервиборчкому — 18 осіб, це майже більшість.

Було порушено й принцип вибору на керівні посади у комісіях. Ми сіли й порахували: партії більшості отримали дві третини керівних посад у ТВК.

Політичного балансу не було дотримано і при формуванні дільничних комісій. Дуже гостро постала проблема кваліфікації членів ДВК. Були ситуації, що людина знала закон, а третина комісії не розбиралася в цьому, тож більш обізнана особа маніпулювала іншими: пояснювала процедуру, спосіб підрахунку тощо. Деякі кроки ДВК просто вражають.

«Правоохоронні органи, на жаль, мляво реагують на порушення»

— Місцеві вибори запам’я­таються ще й великими проблемами з бюлетенями. Вони друкувалися з помилками, а перед виборами на друкарнях виявляли і «липові» бланки...

— Друк бюлетенів мусить бути контрольованим. Оскільки це місцеві вибори, бюлетені друкувалися у місцевих друкарнях. На попередніх виборах діяла така сама практика, але тоді існував більш контроль, адже паралельно йшли парламентські вибори. Уявіть ситуацію: у друкарні — двадцять працівників і всього один міліціонер. Бюлетені запросто можуть «пропасти»... Закон, який не зобов’язав членів комісій контролювати друк бюлетенів (а отже, відповідати за наслідки), призвів до того, що довіра до процесу виготовлення бюлетенів була підірвана.

Щодо бюлетенів, то в бага­тьох комісіях були проблеми з невідповідною кількістю «бланків». На окремих дільницях бюлетенів було забагато. Звідки вони взялися? Або, наприклад, зникло 400 бюлетенів у Харкові. Ми звернулися до представників влади, а нам заявили: це не проблема, це не може вплинути на результат. Але проблема є! Я нагадаю: для того, щоб влаштувати «карусель», достатньо одного бюлетеня (суть махінації полягає в тому, що виборцю дають гроші за те, що він вкине в урну вже заповнений бюлетень, а натомість винесе порожній. — Авт.).

— На вашу думку, проблеми з бюлетенями — це чиясь недбалість чи все–таки свідомі фальсифікації?

— Якби це були поодинокі випадки, тоді можна було б сказати, що це недбалість. Але, на жаль, це системно: така картина фіксувалася по всій країні. Наші спостерігачі були на кожній тридцятій дільниці, то на 4 відсотках ДВК виникали проблеми з бюлетенями: це невідповідна кількість бюлетенів, порушення умов зберігання, помилки тощо.

Питання, чи це злий умисел — не до нас. Наша справа — зафіксувати й повідомити. А правоохоронні органи, на жаль, не дуже активно реагують на ці факти. Переважну більшість випадків визнали технічними проблемами, непорозуміннями і так далі. Але, знову ж таки, хтось мусить за це відповідати. Демократія — це процедура.

Члени дільничних і територіальних комісій мусять дотримуватися процедур, виписаних у законодавстві. Наші спостерігачі зафіксували обурливу річ — це уточнення протоколів ДВК у територіальних виборчих комісіях. Ми не стверджуємо, що там були фальсифікації. Але сам факт, що у тервиборчкомі є печатка ДВК, яку не мають права виносити із приміщення дільниці, що представником комісії переписуються якісь дані — насторожує.

— Тобто навіть у випадку, якщо в голови ДВК були найкращі наміри і він хотів оперативно виправити помилки в протоколі, — це порушення?

— Навіть якщо йдеться про найкращі наміри, то це підпадає під статтю Кримінального кодексу... Тим більше що дільнична комісія ухвалює свої рішення колегіально — голова чи секретар не можуть самостійно переписувати протокол.

«Скарги будуть. Особливо, у тих округах, де малий розрив»

— Наскільки великі шанси, що по тих дільницях та округах, де виникали проблеми з бюлетенями (наприклад, були ситуації, коли на ДВК привозили не ті бланки), вибори будуть визнані недійсними?

— По округах, де було доставлено не ті бюлетені, вибори мають визнаватися недійсними. Шанси дуже високі.

Наприклад, маємо місто. Половина депутатів обиралася до міської ради за пропорційною системою, тобто за списками, а інша частина — у одномандатних мажоритарних округах. Для багатомандатного, «партійного» округу бюлетені у всьому місті — однакові. А на кожен із мажоритарних округів — свої бюлетені, з різним переліком кандидатів. Якщо особа балотується по конкретному окрузі, вона до нього «приписана», а на дільниці доставлені бюлетені для голосування на іншому окрузі, то це все одно, що депутатів до Львівської обласної ради обирали б на Закарпатті...

Справді, виникала плутанина. Бюлетені підвозили на дільниці у ніч із 30 на 31 жовтня. Людський ресурс, можливості для перевірки, були обмежені. Відповідно, на тих дільницях лише над ранок помічали, що прийшли не ті бюлетені... Наприклад, на двох дільницях у Вінницькій області вчасно помітили проблему і відправили бюлетені назад. Нові бюлетені їм не видали — тобто голосування за мажоритарників там узагалі не відбулося. Отже, там мають бути перевибори.

Зрештою, навіть у тому випадку, якщо кандидати обираються за багатомандатним округом у межах міста, але бюлетень був призначений не для цієї дільниці — цей бюлетень треба визнавати недійсним. Ніхто ж не знає, чи цей бюлетень випадково туди потрапив чи був чийсь умисел...

— На виборах існує практика, що голосування визнається недійсним, якщо на дільниці зафіксовано проблему з 10 відсотками бюлетенів: наприклад, коли вони зникли, коли їх зіпсували... Ви зафіксували на цих виборах подібні випадки?

— Якщо на дільниці на 10 відсотків менше (або більше) бюлетенів, то вважається, що встановити волевиявлення громадян неможливо. 10% — це достатня кількість, щоб змінити результат виборів.

Ми не фіксували таких ситуацій, коли є проблема з кожним десятим бюлетенем. За винятком переплутування бюлетенів.

— Наскільки масовим буде процес оскаржень?

— Скарги обов’язково будуть. Особливо на тих округах, де розрив між кандидатами невеликий. Це місцеві вибори, і тут долю голосування визначає кожна дільниця.

«Якщо ви побачите «карусель» — цього мало для оскарження виборів»

— А якщо говорити конкретно про фальсифікацію виборів, чи є якісь докази?

— Ми помітили факти винесення бюлетенів із дільниці. Це означає, що організовувались «каруселі». Крім того, ми зафіксували випадки, коли біля дільниці зупинялася машина, і виборці, вийшовши з приміщення, сідали в авто і проводили там кілька хвилин. Це свідчить або про підкуп, або про ту ж «карусель».

— Чи були якісь оригінальні способи підкупу?

— Наприклад, Тернопільська область прославилася своїми нетиповими позначками. Там винайшли оригінальну систему контролю за «купленими» голосами: зазвичай у клітинці бюлетеня ставиться галочка або хрестик, а в цьому випадку виборець малював зірочки або інші фігури. Це підтвердження того, що людина проголосувала «так як треба». Куратор стежить за позначками. Гроші віддають лише після підрахунку. Ця технологія була популярна ще на минулих виборах до Тернопільської облради.

— Якими є шанси на оскарження виборів, якщо зафіксовано «карусель»? Тут теж треба довести, що «куплено» понад 10 відсотків голосів?

— Якщо ви зафіксуєте факт винесення бюлетенів із дільниці та отримання коштів — це не є підставою для скасування виборів. Треба довести, що через цю «карусель» пройшла певна кількість виборців. Але вони взяли гроші і давно розійшлися. Спробуй щось доведи...

— Пані Ольго, у спостерігачів здебільшого питають про те, як пройшли вибори. Але хотілося б дізнатися вашу думку ще й про те, як проголосували українці?

— Ці вибори аномальні. Аномальні у виборчій явці. Вона була дуже низькою: до 50 відсотків практично не дотягувала, а подекуди становила 30%. Хоча середня активність виборців на звичайних чергових виборах — близько 60%. На цих виборах явка у півтора–два рази менша, ніж стандартна. Активність виборців відображає рівень довіри людей до політиків.

Окрім того, велика кількість виборців проголосувала «проти всіх». В Україні за «останню графу» голосує в середньому 3—4 відсотки виборців. А на цих виборах доходило до 7%, до 9%. Це свідчення того, що суспільство незадоволене нинішніми політичними силами. Тому всі без винятку політичні сили мусять зробити висновки із цих виборів.

 

ОЦІНКА

«Усі закони в Україні мають писатися детально, без можливості різночитань»

— За кілька днів після виборів Президент України оголосив про потребу змінити виборче законодавство. Як ви оцінюєте цю ідею?

— Перед виборами я була на зустріч із Президентом у складі групи міжнародних спостерігачів і представників посольств. Глава держави казав про те, що Україні потрібен Виборчий кодекс. Цей документ мусить уніфікувати всі закони, які регулюють проведення виборів (включно з законами про державний реєстр виборців і Центральну виборчу комісію).

Президент говорив про те, що законодавство має розроблятися за участю міжнародних експертів. Наскільки я розумію, українські організації до уваги не беруться... А тут важливо знати місцеву специфіку, керуватися не лише міжнародними стандартами, а й пам’ятати про те, що закон мусить бути придатним в українських реаліях.

Законодавство в Україні має бути максимально детальним. Свого часу в нас критикували народного депутата Юрія Ключковського за те, що він у своїх проектах пише надто багато деталей і нюансів... Якби у законі все було чітко розписано, то багатьох проблем вдалося б уникнути. У деяких державах Конституція — це тоненька брошура, в якій викладено принципи, права. У нас усі акти, від закону до Конституції, мусять бути виписані максимально чітко, щоб не існувало подвійних трактувань.

 

ДОВІДКА «УМ»

Громадянська мережа «Опора» — всеукраїнське об’єднання активістів, громадських організацій, органів самоорганізації населення. Має «горизонтальну» структуру й сповідує принцип багатолідерності.

Мета «Опори» — активізація участі громадян у суспільному житті, розвиток громадянського суспільства в Україні.

Мережа «Опора» — спадкоємиця так званої «Чорної «Пори», яка почала діяти в Україні перед президентськими виборами 2004 року.

Найбільш резонансні проекти «Опори»: спостереження за виборами, моніторинг вступної кампанії до вишів, низка соціальних і культурних проектів.

«Опора» розпочала кампанію довготермінового моніторингу силами 177 спостерігачів, які працювали у всіх регіонах України. За перебігом голосування спостерігало 1003 представники організації на рівні ДВК та 425 — у ТВК. «На кожній тридцятій дільниці стояв наш спостерігач, — розповідає Ольга Айвазовська. — Це дуже велика вибірка. Тому ми можемо відповідати за те, що бачили». За словами Айвазовської, для оцінки виборів «Опора» використовує стандарти виборів, затверджені поважними міжнародними структурами. «Ми опираємось на конкретні документи. Це дозволяє нам давати об’єктивну оцінку й відкидати звинувачення у заангажованості», — зазначає Айвазовська.