Семеро чоловік загинуло, близько 50 поранено, з них 14 лежать у грозненському госпіталі, стан трьох поранених лікарі називають дуже важким. Такий результат теракту 9 травня на стадіоні «Динамо» у столиці Чечні. Останньою трагічною жертвою стала дитина, яка вчорашнім ранком померла в госпіталі від отриманих ран, сповістив інтернет-сайт газети «Известия».
Те, що вибух було підгадано під святкування Дня перемоги, натякає на особливий символізм, який виконавці вкладали в цей теракт. А те, що вибухівку було закладено в самий центр головної трибуни, — зайве підкреслює, що акція мала на меті знищення всієї військово-політичної верхівки республіки. Ахмед Кадиров, призначений Москвою президент Ічкерії, загинув, командувач Об'єднаним угрупованням російських військ Валерій Баранов — з пораненнями потрапив до госпіталю.
Чечня і вся Росія в такому стані, що годі «виливати переполох». У Грозному, відразу по гарячих слідах, було заарештовано п'ятьох підозрюваних у вчиненні теракту. Втім інформації про них правоохоронці видають журналістам так мало, що скидається на те, начебто міліція «загребла» на вулиці перших-ліпших чеченських бороданів, аби продемонструвати громадськості, що зло можна вхопити за полу піджака і покарати.
Дві основні версії розглядають у ці дні преса та політики. Перша — помста розрізнених, але вцілілих бойових загонів чеченців за вбивство російськими спецслужбами у Катарі колишнього президента республіки Зелімхана Яндарбієва, який замінив на цьому посту загиблого (знову-таки внаслідок операції російських спецслужб) Джохара Дудаєва. Друга — провокація ФСБ. Останню версію у телезверненні, переданому в записі через західні ЗМІ, обстоює всенародно обраний у 1997 році президент Чечні Аслан Масхадов. Проте ці припущення здаються маловірогідними, позаяк дестабілізація в республіці, що настала після вибуху на стадіоні «Динамо», абсолютно не вигідна ні Москві, ні президенту Росії Володимиру Путіну, рука якого й тримає міцно всі спецслужби й силові відомства країни. Власне, вбивство Кадирова б'є по авторитету й планах Путіна на «стабільність Росії», про що він гордо заявляв у своїй інавгураційній промові. Вибух 9 травня довів, що Чечня далека від заколисуючих думок російських можновладців про нарешті приборкану республіку, що метрополія вельми наївна, вважаючи, що владу можна пригнати з Москви, підштовхуючи дулами автоматів. Маріонетковий режим не є способом вирішення чеченської проблеми — ось висновок, який Москві слід зробити з трагічної загибелі Ахмеда Кадирова. Британська газета «Дейлі телеграф» радить Путіну почати переговори з Масхадовим, адже «тільки таким шляхом можна знайти політичне вирішення проблеми, прийнятне для більшості мешканців республіки». «Поставивши на Кадирова, що... створював лише видимість легітимної влади в республіці, Путін загнав себе у глухий кут», — резюмує газета. Однак Росія має й іншу методологію «політичного» вирішення проблем — «мочити у сортирі».
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
