Пiд пилом iсторiї

14.10.2010
Пiд пилом iсторiї

Хранитель архiвних таємниць Сергiй Карамаш. (Фото автора.)

Фахівці Державного архіву міста Києва, в якому зібрано понад мільйон документів XVII—XX ст. з історії міста і його мешканців, постiйно відкривають нові документи, натрапляють на цікаві факти, що зберігаються у стенографічних звітах нарад і конференцій. Три підземні поверхи «хрущовки» — будівлі, де міститься архів, ущерть забиті теками. І влітку, і взимку у сховищі постійна температура — від 17 до 20 градусів тепла. Робітниці реставраційної майстерні розповідають: «Із документами постійно працюють і фахівці, і відвідувачі. Тож роботи для «латання дір» вистачить нашим правнукам. Інструменти нехитрі — клей ПВА, марля, ножиці».

Щоденно в архіві нараховують 70—100 відвідувачів. Майже половина працює в читальному залі. Решта — у черзі до столу довідок. «Цікавість до свого родоводу вже не така, що була в 90–ті роки, коли чи не кожен третій намагався відшукати своє дворянське походження, — розповідає начальник відділу Жанна Серга. — Наразі — буденщина. Хтось загубив ордер на квартиру, хтось — відновлює стаж. Адже чимало підприємств ліквідували. Архівісти інколи, щоб виконати запит, перегортають кілька справ, перечитують тисячі прізвищ».

 

Як училися видатнi кияни

Протоколи засідань і рішень магістрату, думські виборчі справи... Відведення земельних ділянок під будівництво Гостиного двору, університету Святого Володимира, Міського театру... Перипис населення...

В архіві є персональні справи і документи Михайла Грушевського, Михайла Драгоманова, Михайла Булгакова, Костянтина Паустовського, Анни Горенко (Ахматової), Отто Шмідта.

До речі, Анна Ахматова — випускниця Фундуклеєвської гімназії — показала чудові знання з усіх дисциплін. Ще один видатний киянин Михайло Булгаков учився не дуже добре. В його атестаті про закінчення Першої гімназії трійки з латині, математики і географічної математики. А ось «закон Божий» Майстер знав на «відмінно».

Досліджувач Антарктиди, радянський полярник Отто Шмідт навчався на фізико–математичному факультеті Київського університету, який закінчив у 1913 році. Іспити, як свідчать документи, він склав на «вельми задовільно». Отто Шмідта поховано в Москві. А могилу його батьків на Лук’янівському кладовищі в Києві знайшов лише кілька років тому старший науковий свівробітник архіву Сергій Карамаш. Він за нею також доглядає.

Карамаш розповів «УМ» про інші цікавинки. Виявляється, Олегу Телігу не розстріляли в Бабиному Яру. Вона в гестапо не витримала допитів, порізала вени. А її тіло німці кинули в ополонку Дніпра. Досліджував Карамаш також Куренівську трагедію 1961 року, коли прорвало дамбу і загинуло понад 120 киян.

Михайлiвський монастир — пiд гуртожиток

Дані про студентські гуртожитки знаходимо в теці «Нарада ректорів інститутів, директорів технікумів у справі стану забезпечення пролетарського студентства житлом» від 20 січня 1929 року. На той час, дізнаємося, в Києві було 13 тисяч студентів, 5 тисяч iз них — пролетарського походження. Саме держава брала їх на своє забезпечення. Під гуртожитки надавали Михайлівський монастир, готель «Ленінград» — на той час украй занедбані, будівлі на вулицях Воровського, Червоноармійській. Сімейні пари селили у Фролівському монастирі. Норма — 0,7—1,2 саженя на людину (сажень — 2 м 13 см). У результаті в кімнатах тулилися по 12—15 душ. А «рекордсменом» скупчення вважали художній інститут. Постільною білизною пролетарську братію забезпечували лише на 25 вiдсоткiв. У дефіциті були стільці, тож доводилося металеві ліжка заставляти підручниками і зошитами. Серед недоліків, які виявила комісія напередодні наради ректорів, є й таке зауваження: «У кімнатах немає плювальниць».

До речі, на цій нараді вперше поставлено питання про створення студентської поліклініки.

Кому не мiсце в мiськрадi

Теки думської управи, а потім — Київської міської ради народних, селянських і червоноармійських депутатів, окрім усіляких постанов і розпоряджень про впорядкування міста, містять документи стосовно морального обліку депутатів. Зокрема, збереглася справа про вибори в магістрат за 1821 рік. Так, кандидати присягалися бути «усердным сыном Отечества и согражданином ревнительным об общем благе. Если инако поступлю..., то подвергаю себя как нерадивый всеобщему презрению». Цю присягу депутати давали в Успенському соборі Києво–Печерської лаври.

У теці за 1930 рік є вирізка з газети «Пролетарій» під назвою «Таким не місце в міськраді». Тут опубліковано список депутатів, відкликаних за свою поведінку. Серед причин — крадіжка яблук у саду, самогоноваріння, зв’язок iз карним елементом, спекуляція дефіцитним товаром, витрата кооперативних коштів, бюрократизм. І таке звинувачення — створення дому розпусти. Причому названі прізвища горе–депутатів виділені жирним шрифтом.

Халтурнi сценарiї Володимира Маяковського

Відзначився у фондах київського архіву радянський поет Володимир Маяковський. Щоправда, йому добряче дісталося на горіхи. Так, у стенографічному звіті правління Всеукраїнського фотокіноуправління і кінофабрики (2 лютого 1929 року) знаходимо пряму мову доповідача Косячного: «Ми маємо портфель непотрібних сценаріїв. Вони зібралися, коли гроші сплачували авансом на ім’я шановних письменників. Маяковський узяв 8 тисяч карбованців, але написав кілька сценаріїв халтурного змісту, які не пішли в постановку, окрім «Октябрюхов і Товстобрюхов». Але краще б його не давали. Недовго протримався на сцені. А ми тепер гроші, які сплачували авансом, вимушені списати».

Лариса ГУТОРОВА

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>