Палаци для «Робін Гуда»

06.10.2010

Ще наприкінці 90–х років минулого століття мешканець одного з сіл сусідньої Дніпропетровської області не був таким перебірливим й обкрадав будь–яке житло. Однак невдовзі зрозумів, що залазити до скромних помешкань земляків — то шкірка, яка не варта вичинки: ризики великі, а виносиш звідти якісь копійки... Тож почав «бомбити» винятково просторі будинки різношерстої «еліти» ледь не по всій Україні. Там розживався готівкою (в одному з гаманців знайшов одразу 5 тисяч доларів) і коштовностями, яких вистачало на місяці. Скільки саме подібних «хатинок» обібрав? Каже, що спеціального рахунку не вів, але загалом виходить близько сотні! Тільки в одній Полтаві — близько десятка...

Як при таких масштабах і феноменальній тривалості крадіжок із котеджів (майже півтора десятиліття!) вдавалося не потрапити до рук господарiв чи правоохоронцiв? Допомагали обережність, кмітливість та «фаховий» підхід до справи і відсутність жадоби, що, як відомо, губить «фраєра»... Судіть самі: у чергове місто приїжджав зазвичай надвечір й одразу вирушав на вулиці з тими ж таки «елітними» особняками. Серед десятка таких приватних споруд обов’язково знаходилася одна, в якій були відсутні господарі, охоронна сигналізація, система відеоспостереження, собаки... Ні високий паркан, ні замки не були перепоною для спортивного вигляду чоловіка. Тим паче що, скажімо, особливо «модні» пластикові вікна, за його словами, «відкриє навіть дитина» за допомогою звичайнісінької викрутки.

«На діло» завжди вирушав у змінному одязі та рукавичках. При цьому ніколи не виносив із будинку габаритних речей, які могли б привернути чиюсь увагу. Брав тільки гроші та коштовності, що не обтяжували невеликої спортивної сумки. Місто, в якому «наслідив», неодмінно залишав уже наступного ранку першим рейсовим автобусом чи потягом. Тим паче що далеко не всі потерпілі виявляли крадіжку одразу й поспішали заявляти у міліцію, а значить, «світити» перед широкою публікою свої реальні статки... Викрадене збував у ломбардах або на ринках, розташованих подалі від чергового кримінального «подвигу». Тільки взимку для цього «спеца» завжди був «мертвий сезон». Тоді «залягав на дно», щоб не «вирахували» по слідах на снігу.

Власне, й цього разу затримати його допомогла тільки випадковість: непроханий гість одного з котеджів у «спальному» мікрорайоні Полтави не помітив, що в ньому залишилися ночувати господарі. Тож почувши підозрілий шум, власник помешкання прокинувся й за допомогою родичів скрутив зловмисника та викликав міліцію. До речі, після затримання з’ясувалося, що «елітний» злодій має добре «підвішений» язик і схильний до філософствувань на тему власного «робінгудства». Мовляв, каятися йому ні в чому, на нарах також спить спокійно, бо ж малогабаритні квартири й хатини чесних людей не чіпав. «Обчищав» тільки «упаковані» найдорожчим майном, грошима та коштовностями «палаци» тих, хто, за його словами, «накрав набагато більше за мене» — чесною працею на таку розкіш не заробиш... Щоправда, найближчими роками цьому «Робін Гуду» з великої дороги доведеться філософствувати за високим парканом, «прикрашеним» колючим дротом. Триває слідство.

  • І нема на то РАДИ

    Бурхливі політичні пристрасті розгорілися у районному центрі Карлівка, що на Полтавщині, перед обранням голови районної ради. Коаліція у складі депутатів від «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» висунула тоді кандидатуру Петра Світлика. >>

  • Вижити за лінією фронту

    Бійця АТО, який приїхав додому на реабілітацію після поранення в зоні бойових дій, уже з новими численними травмами голови госпіталізували до реанімації. За його життя борються лікарі у Вінницькому військово-медичному центрі. >>

  • Школа войовнича

    Батькам школярів добре відома ситуація, коли син чи дочка приходять зі школи і скаржаться на однокласників — той б’ється, той обзивається, а той і взагалі проходу не дає. >>

  • ЗалізоБЕТОНні докази

    Про тривалу відсутність мешканки Вінницького району заява в поліцію надійшла від брата зниклої лише 10 жовтня, оскільки той сам намагався знайти сестру й до останнього не вірив, що її немає серед живих. >>

  • Шукайте жінку

    Відомо, що 55-річний підприємець із Туреччини займався вантажними перевезеннями різних товарів та у справах часто відвідував Миколаїв. Саме в цьому південному місті йому влаштували справжню пастку, знаючи про його підвищену пристрасть до молоденьких дівчат. >>

  • Пані невДАЧА

    Дачники стверджують, що бачили їх за цим заняттям і навіть знають в обличчя. Правоохоронці ж у листах повідомляють, що ведуть слідчо-розшукові дії. Ця історія майже анекдотична. І з неї можна було б посміятися, якби все не було так сумно. >>