«Рух опору — це не тільки минуле, це й сучасне»

05.10.2010
«Рух опору — це не тільки минуле, це й сучасне»

Нагороджений як одна з найкращих книжок Форуму видавців у Львові 2010 року та відзначений Міжнародним благодійним фондом «Україна 3000» як «Унікальна книга» енциклопедичний довідник «Рух опору в Україні: 1960–1990» нарешті офіційно презентували в Києві. Минулої суботи у столичному Будинку вчителя відбувся захід, що претендує на наймасовіше зібрання борців за незалежність України. Адже запрошення взяти участь у презентації отримали всі, статті про кого містить довідник: шістдесятники, учасники українського національно–визвольного руху, які відбули ув’язнення після 1960 року, колишні дисиденти, політв’язні та інші.

Від початку презентації директор видавництва «Смолоскип» Ростислав Семків вказав на подвійне значення довідника: книжка–спогад для тих, хто є в ній, та книжка–підручник — для підростаючого покоління. Окрема цінність цієї книжки також у тому, аби показати, що незгодні, дисиденти, шістдесятники, борці за незалежність — це не явище, що виявлялося в одиничних випадках, в одиничних іменах, які знайомі багатьом. Рух опору був потужним потоком, у якому було значно більше людських імен і доль, ніж відомо нам.

Левко Лук’яненко закликав віддати шану видавцям, адже кожен знає, яка велика різниця між планами та реалізованими думками. Один з авторів книжки, директор Музею українського самвидаву видавництва «Смолоскип» Олесь Обертас дивувався, як така потужна книжка з’явилася так швидко: «Я своїх батьків просив написати статтю до довідника, і це зайняло два роки! А Осип Зінкевич за три роки зробив довідник».

Дивно було чути у цей вечір критику, проте вона була конструктивною і потрібною, якщо зважити, що вже заплановано виправлене та доповнене перевидання книжки і вже розпочато збір інформації. Тож це, швидше, нагадувало нараду, аніж критичні шпильки у бік видавців. Вказуючи на неточності, правозахисник та політв’язень, заарештований за поширення самвидавної літератури, Михайло Косів відзначав їхню прикрість: у статті про В’ячеслава Чорновола вказано, що вийшло п’ять номерів журналу «Український вісник» у видавництві «Смолоскип». «Та чи ви не пам’ятаєте, пане Осипе, як видавався шостий номер, щоб збити з пантелику слідство, коли Чорновола заарештували?» — нагадує він.

Колишній президент Центрального союзу українського студентства Андрій Чорнодольський відзначив: «Наші батьки передали нам міф, але ми не мали зв’язку з Україною, доки не побачили Лук’яненка, Чорновола. Дуже легко бути редактором після виходу великої праці у світ. Але книжка не є конечний пункт, вона для того, щоб наступні покоління також мали Україну». Лариса Лохвицька, політв’язень і правозахисниця, яку заарештували за розклеювання летючок із закликом підтримувати День українського політв’язня, висловила побоювання, що видання подібного роду може бути останнім. «Нам потрібно організувати рух опору нині, а не спочивати на лаврах за відмучене, — пояснює вона. — Рух опору — це не лише минуле, це й сучасне». Мимоволі закрадається думка, що це може бути страшною правдою, яку ми воліємо не бачити у знищенні Інституту національної пам’яті, у нападі молодиків із бейсбольними битками на організаторів фестивалю повстанської та патріотичної пісні...

У музичній частині презентації лунали вірші Василя Стуса, Юрія Литвина, Бориса Антоненка–Давидовича, Святослава Караванського, сторінки зі спогадів та щоденників, виступали бандуристи, Тарас Компаніченко, гурт «Хорея козацька», Ніна Матвієнко, яка за кулісами щиро здивувалася, що в енциклопедичному довіднику є стаття і про неї.

Загалом на момент презентації розійшлася вже чверть накладу енциклопедичного довідника. Та що таке наклад 2 тисячі примірників такої етапної книги для 46–мільйонної держави...