Це свято людей, які живуть у світі мудрих думок і книжкового пилу. Бібліотекар — професія жіноча і, як на мене, романтична для тих, хто любить усамітнення і гарних (мовчазних) співрозмовників, але ці бійці культурного фронту державою недооцінені — і морально, і матеріально. Сьогоднішні відвідувачі бібліотек потребують рідкісних книжок, електронних версій і багато новинок, а бібліотеки потребують цих самих відвідувачів і грошей на нові надходження. За даними Української бібліотечної асоціації, пришвидшенню інформатизації бібліотек в Україні сприяють міжнародні програми і проекти. Так, завдяки проекту «Інтернет для читачів публічних бібліотек» Посольства США в Україні упродовж 2001—2010 рр. було відкрито 143 центри iнтернету в усіх регіонах України, здійснювалося навчання бібліотекарів і читачів. Сприяли модернізації бібліотек і проекти Міжнародного фонду «Відродження», Британської Ради, Гете­Інституту, Програми сприяння парламенту України, участь українських бібліотекарів у міжнародних проектах Європейського Союзу, спілкування із зарубіжними колегами, навчання за програмою IATP Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) тощо.

У культурному просторі України, окрім загальновідомого міжнародного world music фестивалю, існує ще один цікавий бренд — музичне видавництво «Країна Мрій», діяльність якого в останні роки є не менш показовим, креативним і організуючим фактором у розвитку сучасної музичної культури. Цей видавничий лейбл очолює Михайло Друченко — людина з чималим фаховим досвідом і смаком. Наприкінці 90х він був одним з ініціаторів незалежного видавничого руху, засновником першого в країні незалежного лейблу «McLaren Zoo». Тоді завдяки йому світ побачили перші релізи гуртів «Раббота Хо», «Арський Ліс», «Борщ», сольний диск Олександра Піпи, акустичний проект Василя Гонтарського «Вася і Хобот». З Михайлом ми говоримо про сьогодення «Країни Мрій» та про реалії сучасного шоу­бізу.