Швейцарія — жіночого роду

Днями у Федеральних зборах (парламенті) Швейцарії відбулися довибори двох членів уряду країни замість двох вибулих: після багатьох років перебування у складі уряду заяви про відставку написали міністр транспорту Моріц Лоєнбергер та міністр фінансів Ханс–Рудольф Мерц. Кадидатури нових міністрів мають право подавати всі представлені в парламенті політичні партії, а переможець визначається шляхом таємного голосування. Але не все так просто, бо, відповідно до запровадженої з 2003 року так званої «магічної формули», у складі уряду повинні бути пропорційно представлені всі парламентські політичні партії та всі регіони країни. Тому вибір кандидатів на посаду міністра є дуже складною справою.

Внаслідок позавчорашнього голосування новим міністром транспорту, міністром екології та міністром енергетики і зв’язку була обрана представниця лівоцентристської Соціал–демократичної партії Сімонетта Соммаруга, а міністром фінансів — представник правоцентристської Радикальної партії Йохан Шнайдер–Амманн. Вибір жінки та чоловіка замість двох чоловіків змінив гендерний портрет уряду Швейцарії: тепер серед семи його членів — чотири жінки та троє чоловіків. Жінки домінують в уряді вперше в історії цієї країни. Результат тим більш вражаючий, що жінки Швейцарії здобули право обиратися на виборні посади одними з останніх у Європі — лише 1971 року. Перша жінка у федеральному уряді з’явилася в квітні 1993 року, а тепер Швейцарія вже остаточно стала «жіночого роду». Бо на двох інших найвищих посадах країни — президента та спікера парламенту —також перебувають жінки. Швейцарія стала п’ятою країною світу, в якій в урядi переважають жінки, iншi чотири — це Норвегія, Фінляндія, Іспанія та Острови Зеленого Мису.

Федеральна рада (так офіційно називається уряд Швейцарії) складається із семи осiб, кожна з яких очолює кiлька міністерств (у середньому — три). Уряд обирається парламентом на чотири роки. Перед кожними наступними парламентськими виборами відбувається підтвердження повноважень уряду. Члени уряду можуть працювати в ньому довільну кількість каденцій. Зазвичай — дві–три, тобто вісім чи 12 років. Але можуть подати заяву про відставку і всередині каденції, як це тепер зробили два міністри. Уряд не має прем’єр–міністра, а є лише президент (який веде засідання та виконує церемоніальну роль президента країни ), обов’язки його почергово впродовж одного року виконує один iз членів уряду. До речі, у 2010 роцi президентом є також жінка — Доріс Лейтард. Після обрання до складу уряду його члени позбавляються партійної приналежності i не несуть відповідальності перед політичними силами, які їх делегували, а лише перед народом. Усі урядові рішення приймаються колегіально, шляхом домовленостей та консенсусу.