«Озеро» війни

24.09.2010
«Озеро» війни

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.

Село Підгірці повною мірою виправдовує свою назву, бо розташувалося давнє поселення біля підніжжя лісистих пагорбів Київського плато, які нагадують справжні гори. Мальовничими пейзажами та унікальною природою місце віддавна привертає увагу і численних відпочивальників із навколишніх міст та сіл, і доволі вибагливих столичних гостей. Утім віднедавна відпочивати тут стало принаймні небезпечно: боротьба за ласі шматки землі навколо села поступово виходить на новий рівень, а представники кримінальних угруповань, стверджують місцеві мешканці, хоч і одягли костюми від «Бріоні», своїх звичок і методів роботи, які були актуальними у «криваві 90–ті», досі не позбулися.

 

За вікном — 90–ті...

Перлиною природного ландшафту місцевості біля Підгірців небезпідставно вважається унікальне озеро «Блакитне» (за характерний колір води його ще називають «Блакитною лагуною». — Авт) і «золоті» піщані пляжі, що розтягнулися на кілька кілометрів по всьому периметру водойми. Та у 1995 році ділянку розміром 3,5 гектара на берегах «Блакитного» взяв у постійне користування виробничий кооператив «Клен», який входив тоді до сфери впливу сина відомого і грізного столичного кримінального авторитета, нині покійного Володимира Кисіля на прізвисько «Кісіль». Згодом Підгірцівська сільрада своїм рішенням виділила «Клену» додатково 1,2 гектара під будівництво автостоянки і ще 1,5 гектара — для «розширення зони відпочинку».

Нові господарі «Блакитного», пообіцявши селянам всіляку допомогу в розвитку Підгірців, одразу ж взялися «освоювати» отриману ділянку: береги всіялися магазинами, а пляжі на літній період зробили платними. Як і стоянку для автівок. Але найгірше, стверджують місцеві, почалося згодом. «Тоді, у 90–х роках, в селі майже щодня відбувалися бандитські розбірки, люди боялися на вулицю вийти. На території ж, яку займав «Клен», творився повний хаос, — розповів «УМ» незмінний iз 1992 року голова Підгірцівської сільради Олександр Гажаман. — Громада не отримувала жодного зиску від таких «користувачів». Кооператив під керівництвом сина Кисіля–старшого — Вадима не виконував жодних фінансових зобов’язань перед громадою». За словами Гажамана, це призвело до того, що на берегах і у водах «Блакитного» накопичилися тони сміття, що завдало невиправної шкоди екології водойми.

А громада проти

У 2009 році депутати сільради таки вирішили скасувати своє попереднє рішення про виділення землі «Клену» й передати її в користування іншому інвестору. Документ ухвалили, однак керівники ТОВ «Клен» заявили, що рішення сільради незаконні і залишилися «господарювати». Не подіяв і висновок Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Київській області від 10.03.2009 за номером 09893/100, в якому вказувалося, що правонаступництво права постійного користування земельною ділянкою чинним земельним законодавством не передбачено: «Використання «Кленом» земельної ділянки на території Підгірцівської сільської ради без документів, що посвідчують право власності чи користування нею, є порушенням вимог статті 125 Земельного кодексу України, згідно з якою приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та його державної реєстрації забороняється». Отже, дії директора ТОВ «Клен» Дмитра Кузьмичова, йдеться у висновку Держінспекції, слід кваліфікувати за статтею 53–1 Кодексу України про адміністративні правопорушення — самовільне зайняття земельної ділянки.

Наразі доля «Блакитного» вирішується у судах, але, судячи з перебігу подій, остаточний вердикт з’явиться не скоро. Тим часом селяни б’ють на сполох і вимагають припинити рейдерські захоплення території громади. Подальша невизначеність у цьому питанні загрожує озеру цілковитим знищенням, впевнені люди. «У Підгірцях працюють чимало підприємств, які приносять реальну вигоду для села: створюють робочі місця, справно платять податки, допомагають у розбудові села. Он школу сучасну збудували, дороги всі відремонтували і матеріально окремим селянам допомагають. Майже всі так роблять, але не «Клен». Хотіли на березі «Блакитного» спортивні та дитячі майданчики відновити — де там. Кажуть, їхня земля, і крапка. Лише під натиском людей і нових інвесторів таки вдалося спорудити спортивний майданчик, дитячу площадку та басейн, вхід до яких — безкоштовний», — розповідає мешканець Підгірців Микола Романенко.

Міліція з бандитами?

Утім, схоже, «селянський набат» не справляє враження на тих, хто не лише «Блакитне» хоче втримати, а не проти приєднати до нього й сусідню територію. Повз село Підгірці, в доважок до його дивовижної природи і зручного розташування, проходить модна, з точки зору забудовників, Новообухівська траса, якою за 15 хвилин можна дістатися з Києва в зелену оазу. Крім того, статус рекреаційної зони гарантує у майбутньому для цієї місцевості стрімкий розвиток туристичної сфери. Тож не дивно, що обабіч автодороги розташувалися численні ресторани, готелі й розважальні комплекси. Ресторан «Бакинський бульвар» на 28–му кілометрі траси — один із таких. Донедавна цілком успішний і відомий харчувальний заклад нещодавно став жертвою рейдерської атаки, за твердженням його керівництва, у виконанні все того ж Вадима Кисіля і «його команди».

Як розповіла «УМ» директор «Бакинського бульвару» Тамелла Ахундова, перші ознаки підготовки незаконного захоплення ресторану з’явилися майже два роки тому. А до «активної фази» рейдери перейшли на початку 2010–го. «8 лютого біля ресторану з’явилося півсотні осіб, які мали на руках ухвалу Господарського суду Київської області. Суддя Тарас Карпєчкін, ухвалюючи рішення, зобов’язав виселити з території площею 0,8 гектара в селі Підгірці кінний завод «Гранд», який заборгував компанії «А–Метал» (зареєстрована в місті Антрацит Луганської області?! — Авт.) гроші за суборенду землі», — згадує жінка. — Але ніякого кінного заводу тут ніколи не було, а спірна земельна ділянка належить ресторану. У нас є на цю землю і держакт, який має законну силу».

Рейдерську акцію організовали на «високому рівні»: у ній брали участь судові виконавці, представники спецпідрозділу «Беркут» зі зброєю (близько 12 осіб), а також співробітники «Титана». «При цьому на наші претензії щодо незаконності їхніх дій нападники відповідали, що ані засновник, ані ресторан не є учасниками процесу, а відтак не мають жодного стосунку до того, що відбувається», — обурюється пані Ахундова. Решта учасників виконували технічні функції: «озброївшись» будівельним інструментом і необхідними матеріалами, увірвалися на територію ресторану, де влаштували справжній погром. «Вони розмітили межі спірної ділянки, хоча землемірів серед них не було, і, ламаючи все навколо, відгородили її двометровим залізним парканом. Цей паркан практично перегородив центральний вхід до ресторану».

Під час захоплення побили адвоката «Бакинського бульвару» Агію Ахундову, а місцевих міліціянтів, які прибули на виклик, відіслали «за поясненнями» до керівництва обухівської міліції і прокуратури, не допустивши навіть на територію ресторану. До речі, стверджують свідки тих подій, у рейдерській атаці особисто брав участь Вадим Кисіль. Щоправда, особливо він «не світився», а керував діями своїх підопічних.

Докази є, та винних немає

«Нашою слабкою ланкою» виявився давній друг батька Музарафф Шахназаров, який орендував саме ті 0,8 гектара землі, які, власне, і є тепер предметом спору. У липні 2008 року дружина Шахназарова Чимназ, попри те, що батько викупив майнові права Шахназарових на частку в бізнесі, підписала договір із Джамаладінном Рустамовим про передачу йому земельної ділянки, яку колись орендувала родина Шахназарових. Вартість угоди склала 1,3 мільйона доларів США. Згодом Рустамов передав землю в оренду ТОВ «А–Метал», який, у свою чергу, віддав її в суборенду кінному завому «Гранд». А той, як ми вже говорили, існує лише де–юре, а тому оренду не виплачував. Дійшла справа до судів, які з готовністю виконали «замовлення» — у судовому порядку неіснуючий кінний завод позбавили права користуватися ділянкою», — пояснює власниця «Бакинського бульвару».

І хоча рішення Господарського суду Київської області наразі скасовано Вищим господарським судом, роботу харчувального закладу було заблоковано майже на півроку. «Спочатку вони намагалися залякати нашого адвоката — влітку їй спалили автомобіль. Потім батькові підкинули наркотики, а зрештою сфабрикували проти нього кримінальну справу за те, що він нібито змусив Шахназарова силою віддати свою частку в бізнесі. Наразі жодне з цих звинувачень не доведено, але наші вороги продовжують шукати все нові й нові способи відібрати ресторан. У нас вимагають або 50 відсотків бізнесу, або 2,5 мільйона доларів «відступних», — каже Тамелла Ахундова.

Низка наведених фактів свідчить, що побоювання причетних до цієї справи людей зовсім не безпідставні. Так, у липні на території ресторану пролунав потужний вибух, потім загорілося одне з його приміщень, а нещодавно правоохоронці, отримавши повідомлення аноніма, знайшли тут ще й велику кількість вибухівки, яку «готували для когось із керівництва ресторану». На щастя, ніхто не постраждав, але й винних досі не знайшли.

  • І нема на то РАДИ

    Бурхливі політичні пристрасті розгорілися у районному центрі Карлівка, що на Полтавщині, перед обранням голови районної ради. Коаліція у складі депутатів від «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» висунула тоді кандидатуру Петра Світлика. >>

  • Вижити за лінією фронту

    Бійця АТО, який приїхав додому на реабілітацію після поранення в зоні бойових дій, уже з новими численними травмами голови госпіталізували до реанімації. За його життя борються лікарі у Вінницькому військово-медичному центрі. >>

  • Школа войовнича

    Батькам школярів добре відома ситуація, коли син чи дочка приходять зі школи і скаржаться на однокласників — той б’ється, той обзивається, а той і взагалі проходу не дає. >>

  • ЗалізоБЕТОНні докази

    Про тривалу відсутність мешканки Вінницького району заява в поліцію надійшла від брата зниклої лише 10 жовтня, оскільки той сам намагався знайти сестру й до останнього не вірив, що її немає серед живих. >>

  • Шукайте жінку

    Відомо, що 55-річний підприємець із Туреччини займався вантажними перевезеннями різних товарів та у справах часто відвідував Миколаїв. Саме в цьому південному місті йому влаштували справжню пастку, знаючи про його підвищену пристрасть до молоденьких дівчат. >>

  • Пані невДАЧА

    Дачники стверджують, що бачили їх за цим заняттям і навіть знають в обличчя. Правоохоронці ж у листах повідомляють, що ведуть слідчо-розшукові дії. Ця історія майже анекдотична. І з неї можна було б посміятися, якби все не було так сумно. >>