«Вона» і «він» на широкій дорозі

23.09.2010
«Вона» і «він» на широкій дорозі

Рекламні щити вздовж доріг поки що зберігають інтригу. (Фото Тетяни ШЕВЧЕНКО.)

Геніальні витвори креативщиків «Вона працює», «Тому що справедливий» та «Сільський голова Іван Іванович щиро вітає всю громаду з Днем меліоратора» вже цього–наступного тижня можуть назавжди увійти в історію. Прем’єр–міністр Микола Азаров пообіцяв найближчими днями підтримати законопроект, який має обмежити розміщення рекламних щитів вздовж доріг, та передати документ на розгляд Верховній Раді. У тому, що коаліція швидко та дружньо підтримає пропозицію Кабміну і документ стане законом, не сумнівається жоден експерт.

 

Міліція проти Кабміну

Першу спробу взяти під контроль ринок зовнішньої реклами зробила ще Юлія Тимошенко. Але ця, як і багато інших ініціатив Юлії Володимирівни, завмерла на півдорозі: папір, який підготував Кабмін Тимошенко, під куполом Ради так і не побачили. Команда Віктора Януковича також виявила свій інтерес до проблеми, і є всі підстави сподіватися, що його хлопці будуть значно послідовнішими.

«Перевантаженість автомобільних доріг різного роду рекламною продукцією є надзвичайно актуальною проблемою. Реклама відволікає водіїв, а нерідко навіть закриває дорожні знаки та погіршує огляд. Як наслідок — підвищується аварійність на дорогах», — категорично заявив Микола Азаров, хоча навіть стовідсотково підлегле йому МВС вже наступного дня спростувало слова Прем’єра. «Реклама — це тільки супутній фактор, і говорити про те, що вона стає причиною ДТП, думаю, не дуже коректно», — сказав керівник прес–служби департаменту ДАІ МВС України Євген Кравець.

Таким чином, у медійному полі зіткнулися дві позиції: цілковитої заборони бігбордів обабіч доріг та врегулювання правил їх розміщення. Подібні протиріччя у нинішній виконавчій владі трапляються нечасто, тож очевидно, що дві діаметрально протилежні думки з’явилися не просто так.

Заборонити не можна дозволити

Перше пояснення: фахівці і справді не мають підтвердження, чи рекламні щити згубно впливають на безпеку руху. «На сьогодні Всесвітня організація охорони здоров’я визначає п’ять ключових факторів ризику, які вирішують долю людини в разі настання ДТП. Це невикористання водіями пасків безпеки, кермування в стані алкогольного сп’яніння, перевищення швидкості руху, невикористання шоломів та дитячих утримуючих крісел», — стверджує президент Асоціації безпеки дорожнього руху Михайло Берлін і дипломатично додає — «Ми повинні зробити все можливе, щоб зовнішня реклама не поповнила список цих небезпек».

Стримано відгукуються на цю тему і медики. «Міста–мільйонники мають значне навантаження на психіку водія, створюючи нервово–емоційне напруження», — каже кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Лабораторії проблем медицини праці на транспорті Інституту медицини праці АМН України Тетяна Діордічук, пропонуючи сенс розміщувати рекламні борди на ділянках дороги, де відбувається зниження швидкості руху: на перехрестях, поруч із постами ДАІ, на ділянках із «лежачими поліцейським».

За кордоном, до речі, ставлення до проблеми також неоднозначне. Скажімо, сусідня Польща за густотою рекламних закликів вздовж доріг візуально у рази переважає Україну. Зустрічається реклама у Чехії, Естонії тощо. Найкатегоричнішими виявилися французи. «Поза територією міст зовнішня реклама взагалі заборонена, за винятком дорожніх знаків, які вказують на придорожні сервіси: готелі, ресторани, паркінги. Але навіть до них ставлять жорсткі вимоги. Наприклад, розміри таких щитів є скромними, їх зовнішній вигляд в жодному разі не може нагадувати формою чи кольором будь–який дорожній знак», — розповідає постійний радник проекту ЄС «Безпека дорожнього руху Твінінг» Ерік Хойруп.

Щити з минулого століття

Утiм національні особливості розміщення зовнішньої реклами включають у себе деякі нюанси. «Дуже часто загорожі з рекламних конструкцій вздовж доріг з’являються, коли випадкові люди на рекламному ринку отримують адміністративний ресурс і без необхідних дозволів намагаються заробити «швидкі» гроші. Метод дуже простий: встановлювати старі і вже давно списані щити», — каже голова координаційної ради Асоціації зовнішньої реклами України Артем Біденко.

Можливо, саме тому українці назагал вважають дорожню рекламу шкідливою. «Опитування на інтернет–сайті ДАІ показує, що близько 70% респондентів вважають, що реклама на дорогах відволікає увагу учасників руху та створює перешкоди руху. І лише 11% вважають її корисною», — каже заступник начальника Департаменту ДАІ МВС України Сергій Будник. «Але чи повторилися б відповіді опитуваних у дослідженнях громадської думки про зовнішню рекламу, якби вони знали, які обсяги відрахувань від реклами спрямовуються у місцевий бюджет? Водночас реклама може містити інформацію, важливу для суспільства — для його здоров’я чи безпеки», — директор дослідницької компанії «Український медіамонітор» Володимир Пономарьов порушив чи не найважливіший аспект рекламної проблеми — гроші.

І гроші, і влада

Як пояснив «УМ» Артем Біденко, ціна питання — 800 мільйонів гривень. Саме у таку суму Асоціація зовнішньої реклами оцінює обсяги ринку. Тож зацікавленість до нього з боку влади — і минулої, і нинішньої — цілком зрозуміла: новий законопроект може вплинути на розстановку найбільших гравців у цьому бізнесі.

А згадавши, що наша держава нині готується до місцевих виборів, та й узагалі процеси народного волевиявлення в Україні — явище регулярне, то допуск до продажу рекламних площ тільки своїх набуває яскравого політичного забарвлення. Якщо, скажімо, донедавна розмістити над дорогою зображення свого лідера могла будь–яка політична сила — для цього треба було тільки вчасно забронювати бігборд і здійснити передоплату, — то революційні зміни можуть повернути державу на шість років назад. Коли керівники рекамних агенцій відповідали клієнтам: «Вибачте, але ми знаємо прізвище тільки одного кандидадата...»

До речі, коментарі читачів інтернет–сайту, який розмістив інформацію про урядову ініціативу, кишать фразами на кшталт: «Міліція ніколи не забере рекламу з трас, оскільки там висять бігборди Партії регіонів. Знімуть хіба що щити опозиції — коли надійде наказ».

 

ЗАМІСТЬ КОМЕНТАРЯ

В обстановці цілковитої таємності

Експерти навіть напередодні можливого ухвалення закону не беруться його коментувати — не володіють інформацією. «Законопроект непублічний і непрозорий. Ми досі не знаємо, що він собою становить і на яких тезах грунтується», — каже «УМ» Артем Біденко. А кіт у мішку, якого готує народові влада, чомусь викликає занепокоєння. І добре, якщо подібна непублічність урядового документа — це просто збіг обставин.