Шантаж покійником

16.09.2010

Відповідний висновок народний депутат озвучив в офіційному депутатському запиті на ім’я Олександра Медведька, в якому, зокрема, звертає увагу Генпрокурора, що навіть у десяту річницю викрадення і вбивства журналіста замовники й організатори злочину не понесли заслуженого покарання. Причиною цьому, на думку Омельченка, який, вочевидь, не погоджується з висновками слідчих, що днями визнали єдиним замовником убивства Георгія Гонгадзе покійного екс–главу МВС Юрія Кравченка, є «політична заангажованість керівництва Генеральної прокуратури».

Омельченко нагадує, що аудіозаписи, зроблені колишнім офіцером держохорони Миколою Мельниченком у кабінеті екс–Президента Леоніда Кучми, зафіксували розмови, як усунути непокірного журналіста. Голоси Кучми, колишнього голови Служби безпеки Леоніда Деркача і на той час глави Адміністрації Президента Володимира Литвина міжнародні й вітчизняні експерти визнали автентичними. «Колишній голова Служби безпеки Олександр Турчинов ще у вересні 2005 року заявив, що, за дорученням Генпрокуратури, експерти СБУ провели експертизу і дійшли висновку, що записи монтажу не піддавалися, — нагадує Омельченко. І додає: Тимчасова слідча комісія Верховної Ради, дослідивши аудіозаписи розмов Кучми з Литвином, Кравченком і Деркачем про викрадення журналіста Георгія Гонгадзе, дійшла висновку, що наявних доказів достатньо, щоб вважати чотирьох співрозмовників співучасниками та організаторами викрадення журналіста, вчиненого організованою групою осіб за попередньою змовою, що призвело до тяжких наслідків».

Відтак, підсумовує Григорій Омельченко, висновок Генпрокуратури про визнання єдиним замовником покійного Юрія Кравченка, є політичним. «Зволікання Генеральною прокуратурою з притягненням Голови Верховної Ради Володимира Литвина до кримінальної відповідальності та отримані нею докази, які підтверджують його співучасть у вчиненні злочину щодо Георгія Гонгадзе, сьогодні нинішнім керівництвом держави використовується як шантаж Литвина для прийняття парламентом необхідних владі рішень. Наприклад, при ратифікації Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування російського флоту на території України, прийняття Державного бюджету на 2010 рік тощо», — констатує нардеп.

 

ПРЯМА МОВА

Микола Мельниченко, екс–майор Держохорони:

— Ні Кучма, ні Литвин, які фігурують у зроблених мною записах, не будуть притягнуті до відповідальності, і їм не буде пред’явлено обвинувачення, оскільки 18 вересня спливає термін давності, щоб це зробити. Так, Пукач дав свідчення, які чітко вказують на Кучму і Литвина. Це правда... Але для того, щоб Кучму чи Литвина притягували до відповідальності, потрібні безперечні докази їх вини. Окрім моїх записів, безперечних доказів немає. На жаль, європейські експерти, які досліджували записи на автентичність, не дали стовідсоткового підтвердження.

 

Олександр Мороз, колишній Голова Верховної Ради:

— Висновки Генпрокуратури у справі Гонгадзе, що єдиним замовником і підбурювачем убивства є Юрій Кравченко, спрямовані на те, щоб закрити від відповідальності колишнього Президента Леоніда Кучму та колишнього главу адміністрації Президента Володимира Литвина. Генпрокуратура мала б дати відповідь на низку запитань, зокрема: Чому колишній міністр зацікавився журналістом? Звідки такий інтерес у Кравченка з’явився, адже він не знав Гонгадзе, не читав тоді ще Інтернету, не слухав радіо. Яка причина переслідування журналіста і стеження за ним? Хто і з якою метою намагався з перших тижнів розслідування завести його на манівці? 99% українського суспільства розуміють, звідки ноги ростуть у цієї справи. Але справу хоронять шляхом списування основної вини на покійного.

 

Святослав Піскун, колишній Генпрокурор, народний депутат від ПР:

— Суд має визначити, чи справедливий висновок Генпрокуратури у справі про вбивство журналіста Гонгадзе. Справа в тому, що слідчий відповідає за свої висновки і прокурор відповідає за свої висновки. Певно, вони підтверджені доказами. Я думаю, що вони закінчили розслідування і довели це. Нехай направляють справу до суду і суд покаже — справедливий висновок прокуратури, чи ні. Суд має право, якщо щось буде не так, направити справу на дорозслідування, або винести окрему ухвалу щодо подальшого слідства відносно окремих осіб.

 

Юрій Луканов, голова Комітету Київської незалежної медіа–профспілки:

— Наша медіа–профспілка закликає рідних покійного міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка опротестувати позицію слідства у справі Гонгадзе, яка полягає в тому, що єдиним замовником убивства журналіста виступив сам лише Кравченко. Сьогодні слідство намагається відвернути увагу суспільства від реальних замовників убивства, повісивши звинувачення на того, хто не може надати аргументи у відповідь. Зволікання у розслідуванні, прагнення не зачепити інтересів живих можновладців призвело до того, що сьогодні знову почали зникати журналісти. Потенційні вбивці журналістів бачать небажання розкрити справу Гонгадзе до кінця і в них народжується почуття безкарності».

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>