Справа Гонгадзе: білоруський варіант

У Мінську вчора прощалися із засновником і керівником відомого опозиційного сайту «Хартія–97» Олегом Бебеніним. Як повідомляє сайт Charter97.org, провести журналіста в останню путь прийшли перший керівник незалежної Білорусі Станіслав Шушкевич, лідер громадянської кампанії «Європейська Білорусь», кандидат у президенти Андрій Санников, лідер руху «За свободу» Олександр Мілінкевич та все керівництво мінського ОМОНу — щоправда, ці останні навряд чи мали на меті віддати останню шану Бебеніну. Труна журналіста потопала у білих і червоних — кольору національного прапора, «скасованого» президентом Лукашенком, — квітах.

Журналіста поховали, а запитання залишилися. Уже зараз багато хто порівнює смерть Бебеніна із загибеллю редактора сайту «Українська правда» Георгія Гонгадзе, з дня зникнення якого 16 вересня виповнюється 10 років. Обставини цих двох трагедій дещо різні, але причина, швидше за все, однакова: страшні політичні ігри.

Тіло Олега Бебеніна знайшли повішеним 3 вересня о 17.30 на його дачі під Мінськом. Жодних ознак насильницької смерті правоохоронці не виявили, а сторонніх людей сусіди нібито не бачили, тому «інцидент» швидко оголосили самогубством. Хоча підстав добровільно йти з життя у 36–річного керівника «Хартії–97» нібито не було: в нього нещодавно народився син, якого він, як і старшого, просто обожнював, сім’я щойно повернулася з відпочинку в Греції, і пригніченим, за словами друзів, Бебеніна назвати аж ніяк не випадало.

«Не знайдено ніякої передсмертної записки, а за кілька годин до смерті Олег зателефонував друзям, щоб домовитися піти в кіно. В останні місяці його дуже турбувала безпека його друзів–правозахисників — він боявся, що повторяться 1997—99 роки, коли він дивом залишився живим. (У квітні 1997–го Бебеніна викрали — як припускають, співробітники КДБ, а у вересні 1999–го жорстоко побили. — Ред.)», — розповідає менеджер британської правозахисної організації «Індекс цензури» Майк Харріс, який зараз перебуває в Мінську.

За словами колег загиблого, яких цитує сайт опозиційної білоруської газети «Наша нива», труп Бебеніна не висів, а стояв ногами на підлозі, а на руці була подряпина. Поруч валявся перекинутий табурет.

Не вірить у «добровільну» смерть журналіста політик Андрій Санников, чий виборчий штаб мав очолити покійний. «Ми щодня зустрічалися, у нас були великі плани», — каже лідер «Європейської Білорусі».

Хто міг бути зацікавлений у смерті Бебеніна? Версій багато — від «влада Лукашенка» до «рука Москви». Хоча насправді президентові Білорусі, який також збирається балотуватися на черговий термін, загибель опозиційних журналістів, швидше, на шкоду. А от Кремль, який зараз із Лукашенком на ножах, справді може бути зацікавлений у скандалі а ля «справа Гонгадзе», щоб змістити неугодного «бацьку». З’являються версії і про причетність до загибелі Бебеніна білоруської опозиції — нібито з цією ж метою.

Колега Олега, шеф–редактор «Народної волі» Світлана Калінкіна написала, що вбивство засновника «Хартії–97» могло стати результатом «боротьби різних центрів впливу в силових структурах» і спробою «залякати Лукашенка тією самою «рукою Москви». Після публікації цієї статті Світлані надійшов анонімний лист із погрозами.

Загибель Бебеніна викликала широкий резонанс у світовій пресі. Провести повне і прозоре розслідування смерті опозиційного журналіста закликав президент Європарламенту Єжи Бузек, якого «глибоко приголомшила ця трагічна подія». Хочеться вірити, що увага світової спільноти допоможе з’ясувати правду. Хочеться, але після десяти років по смерті Гії — дуже важко.