Результати розслідування, яке провели члени громадської організації «Комітет боротьби з організованою злочинністю і корупцією», журналістів просто шокували. Відзняте відео могло б стати сюжетом американського фільму жахів. Днями активісти розповіли про умови, в яких перебувають психічно хворі в Україні, та злочини, які чинять санітари та керівництво психоневрологічних інтернатів. Повірити, що таке може відбуватися в цивілізованому суспільстві, непросто.
«Чотири місяці тому ми отримали звернення від пацієнта Новосавицького психоневрологічного будинку–інтернату, що на Одещині, — говорить голова громадської організації Олексій Косарєв. — Він нам повідомив, що у закладі над хворими по–звірячому знущаються: морять голодом, не дають води, а в приміщенні котельні б’ють палицями до смерті чи вішають. Закопувати трупи на кладовищі, що розташовується за 300 метрів від закладу, змушують тих, «до кого не дійшла черга». Причому людина помирає — пишуть, що інфаркт чи просто пацієнт утік. Ми одразу звернулися в міліцію. Там нас почали заспокоювати — мовляв, просто іноді «буйні» влаштовують бійки, і все на тому. Але звернення надходили й далі, і ми провели своє розслідування».
Активісти купили хворим мобільні телефони, мовляв, звертайтеся, якщо подібне повториться. На початку серпня пацієнти й повідомили телефоном, що 12 хворих закрили в карцері та «заколюють» забороненими препаратами, бо ті відмовилися працювати в спеку на полі. Активісти одразу приїхали в заклад, однак дирекція запевнила: нікого в карцері препаратами не шпигують, це непорозуміння. Проте вже наступного дня пацієнт Андрій Баранов повідомив, що його сусіда прив’язали дротом до ліжка і б’ють.
«Ми планували виїхати наступного дня, повідомити СБУ, прокуратуру, міліцію і разом розібратися в ситуації, — розповідає Косарєв. — Але о першій ночі той же Баранов сказав, що вже пізно: хворого забили до смерті». За словами пана Косарєва, коли він iз активістами наступного ранку приїхав у заклад, директор знову їх заспокоювала. Мовляв, ніяких трупів немає, турбуватися нічого, а вночі просто трапилася бійка між хворими, які зараз живі–здорові п’ють чай. Однак коли пан Косарєв запитав про померлого у лікаря закладу Григорія Ткачука, той відповів, що хворий помер, бо просто зупинилося серце, а труп уже закопали пацієнти, бо мати відмовилася організовувати похорон.
«Коли ми приїхали, мабуть, пацієнтам дали наказ розкопати могилу і принести труп до лікаря, але Ткачук iз директором не встигли узгодити єдину версію подій, — говорить пан Косарєв. — По дорозі до цвинтаря, за триста метрів від інтернату, ми зустріли хворих. Вони йшли з лопатами і ящиком. Ящик був сирий від землі, а в ньому лежав мрець, весь у гематомах, знівечений, очей взагалі не видно через синці, щелепа зламана… Вціліло лише два ребра, як ми тоді з’ясували. Все це ми відзняли на камеру».
Пацієнти показали активістам багато могил без хрестів і будь–яких розпізнавальних табличок, де вони хоронили своїх товаришів. Коли члени організації почали працювати з документами, виявилося, що за останній рік померло багато психічно хворих людей віком до 20 років нібито через серцеву недостатність та цироз печінки. «Вони навіть через морг не проходили, в морг потрапляли тільки старі пацієнти, що помирали своєю смертю», — говорить заступник голови Комітету Олександр Гладкий. За його словами, лише після цього за справу взялися міліція, облпрокуратура, яким організація передала відеоматеріали. Однак директор інтернату Валентина Стукало вводить слідство в оману, а пацієнту Баранову, завдяки якому про інцидент вдалося дізнатися, колють сильні транквілізатори в психіатричній лікарні і відвідувати його не дозволяють.
«Така ситуація у більшості подібних закладів. На Дніпропетровщині захоронили хлопчика, якому перед тим відірвали вухо! — говорить пан Гладкий. — А харчуванню і побутовим умовам можна окрему розмову присвятити. У тому ж Новосавицькому інтернаті хворих змушують займатися важкою працею, хоча законодавством це заборонено. Вони і курей та свиней вирощують, і городину обробляють, хоч м’ясних страв їм не готують. Тих, хто відмовляється, карають — там навіть клітка на галявині для цього є. Зачиняють людину, лишають без їжі і води, або ще гірше — в котельні, й лупцюють до смерті».
Бурхливі політичні пристрасті розгорілися у районному центрі Карлівка, що на Полтавщині, перед обранням голови районної ради. Коаліція у складі депутатів від «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» висунула тоді кандидатуру Петра Світлика. >>
Бійця АТО, який приїхав додому на реабілітацію після поранення в зоні бойових дій, уже з новими численними травмами голови госпіталізували до реанімації. За його життя борються лікарі у Вінницькому військово-медичному центрі. >>
Батькам школярів добре відома ситуація, коли син чи дочка приходять зі школи і скаржаться на однокласників — той б’ється, той обзивається, а той і взагалі проходу не дає. >>
Про тривалу відсутність мешканки Вінницького району заява в поліцію надійшла від брата зниклої лише 10 жовтня, оскільки той сам намагався знайти сестру й до останнього не вірив, що її немає серед живих. >>
Відомо, що 55-річний підприємець із Туреччини займався вантажними перевезеннями різних товарів та у справах часто відвідував Миколаїв. Саме в цьому південному місті йому влаштували справжню пастку, знаючи про його підвищену пристрасть до молоденьких дівчат. >>
Дачники стверджують, що бачили їх за цим заняттям і навіть знають в обличчя. Правоохоронці ж у листах повідомляють, що ведуть слідчо-розшукові дії. Ця історія майже анекдотична. І з неї можна було б посміятися, якби все не було так сумно. >>
