Анатолій Матвієнко: «За це треба cаджати в тюрму».
Минає другий тиждень з того дня, як Мукачів обирав собі міського голову. Як з'ясувалося, насправді вибір зробила не громада міста, а різні «елементи» — починаючи від бритоголового «братка» й завершуючи головою тервиборчкому. Тепер уже очевидно: мукачівські вибори, починаючи від безпосереднього підбиття підсумків і завершуючи реакцією на все, що тоді сталося, влади, правоохоронних органів та суспільства, матимуть великий вплив на подальший розвиток демократії в Україні. Бо це були не просто вибори мера і навіть не змагання між СДПУ(о) та «Нашою Україною» за Закарпаття. Йдеться про значно глобальніші речі. І не випадково йдеться саме напередодні президентської кампанії.
По-перше, у Мукачеві зацікавлена сторона, назвемо її (о), намагалася вплинути на виборця залякуванням, нехтуванням його волевиявлення тощо. По-друге, хотіла випробувати, яким чином на виборчий «бєспрєдєл» відреагує опозиція, народ і світова спільнота. І, нарешті, третій, чи не найважливіший, підсумок — чиновникам з усіх куточків України (о) відправила своєрідне повідомлення: «Ви не будете покарані, якщо поб’єте депутата, якщо погромите виборчу дільницю, якщо сфальшуєте голоси тощо». Залежно від того, як відреагують на «послання» та «випробування» всі три сторони, і будуватиметься стратегія на майбутні президентські вибори.
Тому має рацію керівник парламентської робочої групи з виборів у Мукачеві Олександр Зінченко: якщо не буде покарано учасників «мукачівського шабашу» зараз, це повториться на президентських виборах. З такою думкою погоджується й колега Зінченка по робочій групі, голова Комітету ВР з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Анатолій Матвієнко. Кiлька днiв тому Анатолій Сергійович повернувся з Мукачева і погодився поділитися спостереженнями та враженнями від побаченого з читачами «УМ».
— Анатолію Сергійовичу, з якими враженнями ви повернулися з Мукачева?
— Враження абсолютної безперспективності того, чим є влада у Мукачеві та Закарпатській області. Ще більшу стурбованість викликає те, що це, на жаль, непоодинокий випадок, а прояв закономірних процесів. Це демонстрація повної безкарності за те, що відбулося, усвідомлення того, що за свої дії не доведеться відповідати. Це спроба показати можливу перспективу, яку ми не маємо права допустити. Це виклик.
Але є і позитив. Він полягає в тому, що спільними зусиллями, навіть з упереджено сформованими дільничними комісіями, можна не допустити такої цинічної наруги над конституційними правами громадян. Бо більшість ДВК, а саме 22, таки склали протоколи волевиявлення громадян. Інші дванадцять дільниць були продажними, бо на шляху до територіальної виборчої комісії їхні протоколи були сфальсифіковані. Це робилося грубо. Скажімо, якщо результат 749, сімку закреслюють — виходить 49 (див. таблицю. — Авт.), і голова тервиборчкому зачитує ці результати. Це злочин, за який треба саджати в тюрму. Чому по 4-й дільниці, її очолював Мошкара, протокол було сфальсифіковано на дві з половиною тисячі голосів? А це навіть більше від кількості виборців, які прийшли проголосувати! А сьогодні прокуратура не знає, кого знайти, щоб покарати. То знайдіть Мошкару і запитайте, яке він мав право чинити фальсифікацію?
— Раніше з’являлися повідомлення, що вашій робочій групі постійно заважали працювати в Мукачеві. Яким чином вам вдалося дістати дані про фальсифікацію на цих дванадцяти дільницях?
— У нас є достовірні документи. Це дані зведеної таблиці, яка заповнювалася у відповідності з голосуваннями по дільниці, озвучувалась головою тервиборчкому і була підставою для рішення ТВК про перемогу Ернеста Нусера. Це (документи. — Авт.) від людини, близької есдекам, яка була на ТВК від початку й до кінця. До нас підійшли люди і сказали, що ніякого фальшування на засіданні тервиборчкому не було. Ми сказали: «Тоді дайте нам ці документи». Ці дані ми порівнювали з копіями протоколів, які були отримані суб’єктами виборчого процесу на дільницях. Нам також розповіли процедуру: з пакетами документів приходить по три представники дільничних комісій, хтось із членів тервиборчкому підходить перевірити, чи ці пакети цілі, потім оголошується рішення ДВК, а пізніше секретар ТВК ще раз зачитує ці дані. Далі один із членів комісії заповнював зведену відомість по дільницях, а потім голова ТВК Юрій Переста брав протокол і ще раз читав уголос результат.
Усе це розгорталося десь після 23 години неділі, 18 квітня. Прийшла перша партія протоколів і стало зрозуміло, що Нусер не виграє. Робиться перерва, люди йдуть на каву,і за цей час відбувається певна зміна процедури. Тепер перед тим, як прийти на ТВК, представники дільничних комісій мають зайти в якусь кімнату і отримати якусь вказівку. Очевидно, хтось погоджувався, а хтось не давав згоди. І те, що не всі піддались цьому пресові, — це теж позитив. Ті, кого зламали, приходили до тервиборчкому вже зі злочином і зачитували дані так, як їх заставили це зробити. І коли секретар ТВК брала протокол і зачитувала помічниці, яка заповнювала ту «пустограмку», вона мала знати, що це виправлені цифри, і зобов'язана була оголосити виправлення. Тобто секретар, а потім і голова ТВК Переста, свідомо йшли на злочин, зачитуючи злочинно ж виправлені дані. У нас є факт, про який свідчить Роман Зварич: він бачив, як по 10-й дільниці від числа виборців, які проголосували за Віктора Балогу, була замазана «четвірка» (у результаті замість 489 голосів за Балогу в протоколі виявилося всього 89 «за». — Авт.). І Переста читав із протоколу, в якому було виправлення. А це 12 років ув’язнення.
Міг бути інший сценарій: скажімо, протокол переписували ще на дільничній комісії. У такому випадку треба було не тільки його переписати, а й поставити печатку і підробити підписи всіх членів ДВК, оскільки в тервиборчком їхали троє представників комісії. Тобто злочинцями є ці троє, плюс ті, хто їх заставляв. У такому випадку секретар ТВК і її голова є меншими злочинцями.
— Чи відомо вам щось більше про ту кімнату, де залякували членів дільничних комісій?
— Це моя версія (Анатолій Матвієнко малює схему другого поверху міської ради Мукачева. По один бік знаходиться кабінет ТВК, до якого ведуть двері приймальні. По інший бік коридору — теж кабінет. Це, за словами Матвієнка, штаб Нусера. Між кімнатою тервиборчкому і штабом Ернеста Ернестовича є велика зала. До неї можна увійти і через кабінет ТВК, і через штаб Нусера. — Авт.). Це був наскрізний прохід, завдяки чому велась координація. І от коли з ТВК вигнали Романа Зварича й він сидів у приймальній, то невідомо, хто заходив до ТВК і хто звідти виходив. Його запустили тільки тоді, коли оголошували рішення. До кімнати тервиборчкому, виявляється, проходили прокурор області, прокурор міста, в.о. мера Мукачева Мирослав Опачко. Обласний прокурор області сказав, що пройшов якраз через цю залу.
— О 23.45 19 квітня, перед тим, як піти з міської ради, я всі ці двері опломбував. І сказав, що наступного дня сам буду рахувати бюлетені, хоча й не мав права цього робити. Ця «деза» їх дуже серйозно стурбувала, бо бюлетені не було поміняно. А вже о 12.15 до Левандовського (літній сторож, який сам охороняв кімнату з бюлетенями. — Авт.) зайшли бандюки. І якщо Шуфрич мені каже, що цих людей нібито провів Зінченко, я хотів би сказати наступне. За півгодини (часовий проміжок між тим, коли з Ратуші вийшов Матвієнко і моментом нападу. — Авт.) із міськради треба було вивести міліцію, а їх було щонайменше тридцять чоловік. Потім заступник начальника мукачівської міліції Василь Шведа прийшов і вивів ще одного міліціонера. Таким чином сторож залишається один. Цього сторожа б’ють ногами. Сигналізація відключена. А це секретна кімната, яку опломбовує голова ТВК разом із керівником секретної служби. Перед тим як її закрити, вони ставлять свої підписи. Отже, один із них знав, що буде грабунок і відімкнув сигналізацію.
Я веду до того, що цих тридцяти хвилин не вистачило б, аби вивести міліцію і завести бандитів. Виходить, вони вже були у приміщенні. І тут Шуфрич сказав правду: він проговорився і, очевидно, про це знав. Бо звідки така достовірність? Уранці я запитав начальника УВС області Варцабу: «Чому ви дали команду посилити охорону, а він (Василь Шведа. — Авт.) її замість цього взагалі зняв?» Варцаба запевнив, що буде розбиратися. А на моє запитання, чи знає він узагалі, що там відбувалося, відповів: «Знаю, бо я тут уночі був». Я цього не заперечую, але провів власне розслідування і мені підтвердили, що ця людина в міську раду не заходила. У мене виникає запитання: якщо начальник прибуває у місто, де коїться злочин, але не приходить на саме місце злочину, то що це за начальник? Значить, або він брехун, або він організатор злочину. Це перше.
А по-друге, чому він не повідомив про напад прокурору? Про таке одразу дізнається глава держадміністрації. Іван Різак не міг цього не знати, бо у нього на квартирі прямий службовий телефон. Коли я прийшов до міськради 20 квітня о 7-й ранку, то міліція на місці працювала до 12-ї години без понятих. Я їх запитав, чому при цьому немає прокуратури, адже якщо слідчому стало відомо про напад о 3-й ночі, то прокуратура там мала бути як мінімум о 4-й. Прокурор потім сказав мені, що про крадіжку бюлетенів (хоча я не думаю, що це була крадіжка) дізнався тільки о пів на дев’яту. Чому аж до дев’ятої ніхто не повідомив про злочин ні прокуратурі, ні СБУ? Бо не треба було свідків. Або треба було, аби відповідальною за все це залишилася тільки міліція.
— Щойно ви висловили сумнів у тому, що бюлетені було вкрадено..
— Нехай ця версія нікого не надихає! Бо при розриві між Балогою та Нусером у п’ять тисяч голосів, що зафіксували протоколи з «мокрими печатками», красти бюлетені взагалі нема ніякого сенсу. Хіба що красти так, щоб нічого не залишилося. Мені здається, що вони не крали, а міняли бюлетені. І вони міняли їх якраз по цих 12 дільницях. Тому якщо зараз буде рішення перерахувати бюлетені, то вони покажуть, що за бюлетенями нібито переміг Нусер. Усе, що робили там прокуратура та слідчі, — це дурниця. Уночі вони відкрили секретну кімнату, і зранку мені сказали, що там не вистачає чотири тисячі бюлетенів. Але рахувати треба не те, що в міськраді, а те, що на дільницях. А зараз вони їздять по дільницях і опитують кожного члена ДВК. Для чого ця робота? Щоб затягнути слідство, нагнітати обстановку, залякати людей? Опитувати треба тільки представників тих дільниць, на яких результати були сфальсифіковані.
— Я так розумію, ви вважаєте фальсифікацію найбільшим злочином на цих виборах.
— Не можна стверджувати, який злочин є більшим, а який меншим, навіть якщо за один карають на один рік, а за інший — п’ять. Злочинів там було багато: від формування дільничних виборчих комісій до бандюків, які узгоджено з міліцією бомбили ДВК. Це злочин Кучми, який своїм указом скасував попередні результати виборів. Уся ТВК сьогодні винна за організацію перевезення, передачі й збереження бюлетенів. Коли прокуратура на нашу вимогу вилучила документи, там не виявилося жодного протоколу засідань ТВК за весь період її роботи. І це теж злочин. Злочинцями були і депутати всіх рівнів від СДПУ(о), яких сюди привезли, щоб вони чинили хуліганські дії. Те, що бандюки домовляються з міліцією — непоодинокий випадок. Але коли бандюки керують міліцією, прокуратурою і СБУ області, то я такого не міг собі уявити. Це жахи!
А міліція — це ж підрозділ уряду. Де Прем’єр-міністр? Чому він по Мукачеву нічого не говорить? Казав колись про памперси по Донецьку. Ну то тепер йому треба памперс принести, якщо він злякався. Одне з двох: або ця ситуація ним і організована, або це його нездатність виконувати функції Прем’єра.
— Судячи з ваших слів, ви теж вважаєте, що вибори у Мукачеві були своєрідною репетицією президентських?
— Немає репетиції: є чітко спланована технологія. І процеси, які проходили у Донецьку і які, можливо, будуть відбуватися в Одесі, Полтаві, свідчать про те, що ці технології вже працюють. Репетицію треба для моральних дій. Для чого репетиція вбивства? У Донецьку теж бандити заправляють, а міліція їх покриває. Донецьк і Мукачів — це пряма лінія. Зараз це відпрацьовується і у Львові по відношенню до обласної ради. Тому Мукачів не є винятком. Іде серйозне відпрацьовування технологій володіння неправовими методами і спрямування ситуації в потрібному векторі. Хто володіє цією технологією? Безперечно, Віктор Медведчук. Для чого вона потрібна? По-перше, Медведчук показує свою незамінність. І показує Януковичу чи іншому кандидатові від влади: «Зі мною ти гарантовано виграєш, тому давай домовлятися». А найкраще для нього — переконати Кучму, що той може йти на третій термін. Більше того, Медведчук давно не є людиною, яка працює на національні інтереси України. Подивіться на логіку подій: Мукачів і ЄЕП. Якби не було Мукачева, то чи був би таким легким ЄЕП? І це також є одним із добре продуманих проектів.
А ще було продемонстровано, що будь-якому членові ДВК нічого не буде за фальсифікацію протоколів. Тому зараз немає іншого виходу, крім притягнення усіх мукачівських правопорушників до кримінальної відповідальності. Ми маємо апелювати до народу, до світової спільноти. Зрештою, маємо право застосувати до певної міри неправові дії, бо це наше конституційне право. І це має знати той, хто штовхає Україну таким шляхом. Безперечно, це страшно. Але не знати правди— ще страшніше.
— А вам не здається, що демонстрацією сили, фальшуванням та іншими методами народ хотіли залякати, а з іншого боку, показати, що його голос нічого не вартий?
— Я думаю, це один із фрагментів цієї технології. Бо люди мають сидіти тихо... До речі, була потреба відвернути увагу людей від фальшування. Бо той, хто є членом дільничної комісії і дозволив собі сфальсифікувати бюлетень, у порівнянні з тим, хто бомбив дільниці, є ангелом. Тому негативна енергія суспільства спрямовується на бандюків. Це також продумана психологічна і тактична технологія цих процесів.
Голову Закарпатської облдержадміністрації Івана Різака треба звільнити, бо він набрехав Президентові. Такий висновок зробив народний депутат Юрій Оробець («Наша Україна») зі слів Леоніда Кучми, який на позавчорашній прес-конференції розповів журналістам про телефонну розмову із закарпатським «губернатором» увечері того дня, коли в Мукачеві відбувався підрахунок голосів. Як уже повідомляла «УМ», Різак запевнив Кучму, що вибори пройшли без ексцесів, після чого гарант зі спокійною душею влігся спати.
Насправді ж Іван Різак «нахабно вводив главу держави в оману», оскільки, «за даними слідчої комісії Верховної Ради, «губернатор» у ніч із 18 на 19 квітня займався координацією впливу органів влади та силових структур на результати виборів», — заявив Оробець. «Після кожного силового ексцесу бритоголових прихильників СДПУ(о), які громили виборчі дільниці, він намагався відстежити і упередити реакцію депутатів з «Нашої України», — додав «наш українець» і зауважив, що Леонід Данилович «може перевірити, скільки разів особисто пан Різак дзвонив зі свого телефону в штаби «Нашої України» та Віктору Балозі».
«Відвертий обман Президента, який здійснив Іван Різак, є беззаперечною підставою для його усунення з посади, яку він обіймає. Щоб він не міг, зловживаючи службовим становищем, вводити в оману не лише Президента, а й слідчих з Генеральної прокуратури», — переконаний Юрій Оробець.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
