Років вісім тому «УМ» уже розповідала своїм читачам про незвичайну кліматичну зону на крайньому півдні Тернопільщини. Природа облаштувала її так, що, наприклад, коли всього лиш у тридцяти хвилинах їзди на північ черешні ще цвітуть, то тут деякими сортами вже можна ласувати. Так і з іншими культурами. Скажімо, ще за часів Австрійської імперії наповнені червонобокими помідорами ящики відправляли звідси залізницею не куди–небудь, а до європейських столиць — Відня та Варшави. А кожний сільський господар добре знався на стандартах, відбирав згідно з ними найспіліших «сеньйорів» і складав у спеціальні ящики, пронумеровані таким чином, щоб закупівельники потім могли знати, де чия продукція. В результаті виключався найменший брак, бо його виявлення означало автоматичне припинення закупок у конкретного газди. В наш час усе по–іншому, але помідорництво залишається для жителів наддністрянських сіл основним трудовим інтересом. Збір урожаю тут розпочався ще на початку червня і триватиме аж до жовтня.