«Спортивний» інтерес

30.07.2010
«Спортивний» інтерес

Зараз училище фізкультури переживає не найкращі часи. (Фото з архіву училища.)

Республіканське вище училище фізкультури серед спортсменів знане і шановане — це єдиний заклад, який дав Україні таку величезну кількість олімпійських чемпіонів. Нині ж ця «кузня» спортивних кадрів переживає не найкращі часи. До вічних проблем із безгрошів’ям додався ще й тиск від нового керівництва Міносвіти: училище вже кілька місяців потерпає від регулярних перевірок, зауважень та «наїздів». Усе тому, що училищем «перейнявся» сам заступник міністра освіти Євген Суліма — він особисто влаштовує регулярні «ревізії» училища, звинувачуючи колектив у незадовільній роботі і вимагаючи звільнення директора. Тим часом викладачі припускають: міністерство хоче змінити нинішнього директора на «свого», аби «роздерибанити» майно навчального закладу.

 

Заступник міністра приймав екзамен... із сантехніки

Останнім часом керівництво навчального закладу, який підготував 23 олімпійські чемпіони, 200 чемпіонів світу і Європи, має займатися переважно не організацією навчального процесу, а готуватися до численних перевірок Міністерства освіти і науки. Заступник директора училища говорить, що перший такий «рейд» відбувся у травні, і відтоді дирекції закладу і викладачам спокою немає. Тим часом колектив переконаний: претензії Міносвіти щодо роботи училища — безпідставні, а методи, якими діє міністерство, — неправомірні.

«Першу перевірку нам влаштував заступник міністра Євген Суліма, — розказують «УМ» працівники училища. — Відбувалося це так: о пів на восьму вечора він приїхав в училище, зайшов до директора Анатолія Нілова, який, як завжди, затримався на роботі, і повідомив, що хоче подивитися, в яких умовах ми працюємо. Директор погодився провести екскурсію. Євген Суліма поважно ходив територією і висував претензії: то машин на території забагато, то хвіртка заднього двору відкрита. Потім пішов дивитися на футбольні поля і дав їм свою експертну оцінку (за освітою Суліма, до речі, — філософ. — Авт.): «тут тренуватися просто неможливо». Нілов на це відповів, що за такого фінансування міністерством інакше й бути не може. А якби не підтримка футбольного клубу «Динамо», вихованці навряд чи взяли б участь хоч в одному чемпіонаті України. Після такого уже заступник міністра повів Нілова у підвал і влаштував там справжній екзамен із сантехніки: запитував, «яка труба куди йде». Зрозуміло, що директор на цьому не розуміється, для цієї справи в нас сантехнік є. Але заступника міністра це не цікавило, він визнав роботу закладу незадовільною і заявив, що Анатолію Нілову не місце в кріслі директора».

«Заяву на звільнення написав уже?»

«За кілька днів після тієї зустрічі в училище прибула комісія, — розказують працівники училища, які бояться називатися. — За результатами її перевірки склали акт про недоліки в роботі. Переважно вони стосувалися проблем, які керівництво училища не у змозі вирішити через недостатнє фінансування державою. Наприклад, йшлося про те, що «умови в гуртожитку потребують значного покращення», що «через відсутність фінансування більшість відряджень учнів оплачували батьки», «залишається застарілим обладнання у фізіотерапевтичному кабінеті» тощо...».

Навала перевірок так «вимотали» Нілова, що він із кабінету потрапив у лікарню на стаціонарне лікування. Його обов’язки став виконувати заступник директора. Але Суліма знайшов керівника училища й «під крапельницею». Колеги розповідають, що заступник Табачника зателефонував і прямо запитав: «Ну що, заяву на звільнення написали уже?».

Спокою закладу міністерство не дає і тепер. Спочатку приходили звернення, в яких просили директора з’явитися на експертно–кадрову комісію (доводилося щотижня відповідати, що директор училища на лікарняному). Після тривалої переписки Євген Суліма викликав на бесіду заступника директора училища, голову Комітету з фізичної культури і спорту при МОН та своїх працівників. Знову почалися розмови про відсутність директора, гарячої води та порядку в гуртожитку. Зійшлися на тому, що з людей, які приїжджають на тренування своїми авто (а це переважно випускники училища), будуть брати гроші.

«Комісія приїхала з готовим актом»

Тимчасовий виконувач обов’язків директора училища підготував план заходів щодо усунення недоліків, на які вказували комісія та заступник міністра, і наказ на їх виконання. А трохи згодом вийшов наказ від міністерства про створення комісії «для з’ясування факту і причин відсутності директора на роботі». Комісія прибула з готовим актом, в якому вже був висновок, що директор відсутній без поважних причин.

Згодом працівникам училища доводилося писати пояснення, чому в директора не відповідає мобільний телефон. «Ну як я можу знати, чому? — каже колега Нілова. — Я відписував міністерству так: «встановити зв’язок не вдалося через причини, що від мене не залежать». Я що, відповідаю за роботу мобільного оператора?»

На думку педагогів училища, зауваження міністерства більшою мірою трудового колективу взагалі не стосуються: «Наші вихованці училища здобувають міжнародні перемоги, тренуючись у жахливих умовах через погане державне фінансування (а фінансує нас міністерство), і при цьому ці ж держслужбовці замість того, щоб допомогти, шукають недоліки в нашій роботі — де тут логіка?» — зазначають в училищі.

Викладацький корпус став горою за свого «шефа». У них — свої аргументи: він, мовляв, в училищі із 1984 років працює, за цей період підготували 1000 майстрів спорту, 87 майстрів спорту міжнародного класу і 29 заслужених майстрів спорту України, три вихованці стали олімпійськими чемпіонами. І тільки завдяки Нілову, переконують викладачі, в училищі сформувався такий працездатний, висококваліфікований колектив.

Цікавий і ще один факт: у квітні 2009 року міністр освіти Вакарчук дякував усьому спортивно–викладацькому складу за підготовку призерок чемпіонату Європи зі спортивної гімнастики Яни Дем’янчук і Ганни Калашник, а вже у травні цього року міністерство роботу училища визнало незадовільною.

«Комплект форми батьки купують за 1000 євро»

Із матеріальним забезпеченням училище фізкультури має величезні проблеми. За словами заслуженого тренера України, тренера Національної збірної з фехтування Гаріка Давидяна, на ремонт, обладнання та форму держава не виділяє ні копійки, і батьки змушені брати багато витрат на себе. Тому іноді трапляється, що талановитій дитині доводиться прощатися з мрією про кар’єру спортсмена, бо батьки фінансово «не тягнуть». «Один комплект форми для фехтування коштує близько тисячі євро, і його вистачає на два роки тренувань, — говорить Гарік Давидян. — Щомісяця ламається дві–три шаблі, ціна одного клинка — 110 гривень. Це ще майже 4000 гривень на рік. Якщо сюди додати витрати на електрообладнання і виїзні змагання — сума ще збільшиться. Гроші на оновлення залу я шукаю сам. 10 тисяч гривень на ремонт кабелю підвісної системи дали меценати. Так само і вікна замінювали в тренувальному залі за рахунок коштів моїх друзів, на це пішло 20 тисяч доларів. І добре, що вдалося встановити нові вікна — рами ледь тримали восьмиметрові шибки. Якби одна така на когось впала, страшно уявити наслідки... Словом, вирішуємо всі грошові питання «по можливості».

Про заборгованість через недостатнє бюджетне фінансування розповіла Людмила Романова, головний бухгалтер навчального закладу. Як говорить Романова, борги за теплопостачання училище вимушене покривати грошима, які планувались на інші цілі. «Щорічно ми здаємо бюджетну пропозицію. І щорічно ту суму, яку ми зазначаємо, нам міністерство не надає. Так само і минулого року планували 2 мільйони гривень на теплопостачання, а нам дали менш ніж півтора. От саме цих півмільйона боргу в нас і лишалося довгий час. Тепер ми винні 290 тисяч гривень, бо зняли кошти, призначені на забезпечення водою (тобто футбольні поля тепер не поливаються).

Нормально фінансуються тільки «захищені статті»: заробітна плата співробітникам, стипендія учнів, харчування, медикаменти. Хоча на медикаменти нам дають 25 тисяч щорічно на 500 вихованців, що є просто несерйозною сумою за нинішніх цін. А є ж іще специфічні види спорту, наприклад велоспорт. І взимку велосипедисти повинні їхати на південь, на базу для тренування. Але про це годі говорити, бо грошей на це не виділяють. Так само, як немає грошей на форму і виїзні змагання».

Земля — всьому причина?

Схоже на те, що Міністерство освіти і науки України за Республіканське вище училище фізичної культури «взялося» серйозно. Відповідь на запит до Міносвіти «УМ» отримала вчора: чиновники лише констатують, що проведено перевірку, «рекомендовано усунути виявлені порушення». Але жодних коментарів по суті в Міносвіти не дають: Євген Суліма у відпустці, звертатися ж просять у Комітет з фізичної культури і спорту при МОН. Певна логіка в цьому є, адже діяльність Республіканського училища фізичної культури контролює і ця структура. Але ж комісії для перевірки створювалися за ініціативи Суліми, а не голови комітету В’ячеслава Гамова.

Колектив Республіканського училища фізкультури впевнений, що вся ця катавасія має єдину мету — заволодіти майном, приміщеннями і землею навчального закладу.

Думку викладачів поділяє і призер Олімпійських ігор, випускник училища Владислав Третяк. Він навіть лист Президенту Януковичу написав із проханням «не дати знищити унікальний навчальний заклад, надати фінансову допомогу та поставити на місце чиновників, які мають такий намір.

Водночас джерела «УМ» у МОН повідомляють, що розмови про «намагання заволодіти майном та землею училища» (а йдеться про 16 гектарів у межах Києва) у міністерстві ведуться. А на посаду директора начебто готують людину, яка зможе підписати всі необхідні папери.

Максим Савчук

  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>