А я на морі!

21.07.2010
А я на морі!

Рибний день на морі — щодня. (Фото Наталі ШЕВЧЕНКО.)

Так уже склалося, що я люблю Крим. Ні–ні, не після того, як Віктор Янукович у період своїх 100 днів закликав усіх можновладців їхати на вітчизняний півострів і усі державні управлінці відрапортували Каті Осадчій, що летять відпочивати на берег український. Моя любов виникла несподівано більше 10 років тому, коли я вперше побачила кримську осінь. Відтоді я щороку намагаюся повертатися до свого Чорного моря і кожного разу обрати якусь нову «фішку». Цього року нею стали експерименти з приготуванням риби і морепродуктів у кухонному блоці з видом на Чорне море затишного приватного помешкання у тіні гори Ай–Петрі.

 

Уперше відбивну з рапана я скуштувала в кафе на набережній Балаклави. Мені так сподобалося, що не відмовилася і від другої порції. Відтоді я продовжувала «маньячити»: дегустувала рапанні варіації у севастопольському ресторані, де обідають Кіркоров і його брати по мікрофону, на набережній Гурзуфа і в Місхорі. Цього року заморожені рапани за 30 з копійками гривень за кілограм я запримітила у холодильній камері рибного магазину центрального ялтинського ринку. Тепер, за Вікіпедією, я знаю, що рапан — найбільший черевоногий молюск фауни України, якого у Чорному морі вперше запримітили трохи більше 60 років тому. Виявляється, цей ненажерливий хижак у Чорному морі  майже повністю знищив устриць, якими переважно живиться. Природних ворогів у дорослих особин у цих морських водах немає, тож і розплодилося тих рапанів стільки, що навіть на ринку їх продають.

Найперше правило щодо рапанів і всієї його рідні — молюски стають «гумою», якщо їх довго варити чи смажити. Тож розморожувати їх в окропі треба лише кілька хвилин. Потім малюски, які разів у півтора–два більші за перепелині яйця, ріжуть на тонкі пластинки, з яких можна готувати безліч страв. Найпростіше — обсипати приправою карі та нанизати на дерев’яну шпажку 6–7 штук — і шашлик із рапана готовий (у Місхорі такий коштує 8 гривень за штуку). Відбивна з рапана — це досить умовна назва, бо страва з такою назвою — це щось середнє між омлетом і власне відбивною. Для її приготування треба тонко нарізані пластівцями чи соломкою молюски (500 г) змішати з тертим твердим сиром (150 г) та збитими трьома–чотирма яйцями і підмажити з обох боків, виклавши ложкою на сковорідку. Ще один варіант — тушковані рапани. Спочатку олію на сковорідці треба наситити часником (2–4 зубчики), підсмажити подрібнену цибулину і часточки 2–3 помідорів без шкірки. Потім влити 100 г білого сухого вина. Через кілька хвилин покласти порізані рапани (300 г), притрусити подрібненими петрушкою та кропом, збризнути лимонним соком і зняти, тільки–но страва починає кипіти.

Одна з найпоширеніших на Чорноморському узбережжі риб — камбала. Найпростіше її посмажити, лише трохи посоливши. Утім багатьом може не сподобатися природній запах камбали з присмаком йоду. Способів позбутися його кілька. Можна з годину вимочувати в молоці. Можна, надрізавши біля голови, взагалі зняти чорну шкіру. Ще один варіант — промаринувати почищену рибу 20—30 хвилин у гірчиці. Збалансовано–неповторний смак буде тоді, коли таку посмажену (бажано на вершковому маслі) камбалу потушкувати під кришкою з раніше спасерованою цибулею та морквою (по одній) з томатним соусом (200 г).

У Ялті в рибному відділі супермаркету можна купити й тушку невеличкої акули (до 50 гривень за кілограм). І в такому вигляді від цієї риби можна очікувати проявів підступності. По–перше, якщо жорстку шкуру акули не зняти, ефект жування дрібної гальки вам гарантований. По–друге, несподіванкою може стати сильний (аміачний) запах цієї риби. Тому навіть після півгодинного вимочування акули (700—800 г) в оцтовому розчині на сковорідці її треба щедро приправляти, наприклад, кільцями цибулі (2–3 головки), оливковою олією (3–4 столові ложки), соєвим соусом (5–6 ложок) та соком лимона.

Мабуть, найприємніший спосіб смакувати на чорноморському узбережжі рибою — увечері чи вранці зловити її на вудку і посмажити. «За годину можна упіймати до кілограма ставридки й анчоусів, яких не треба чистити, відразу на сковорідку — і риба готова», — розповідав нам із дітьми дядечко–рибалка із Донецька на пірсі між санаторіями «Ай–Петрі» та «Морський прибій». О сьомій ранку, коли починає працювати човнова станція, можна навіть у відкритому морі закидати вудку...

Смачного вам відпочинку!

  • Кріпчик-петрушка кучерявляться

    Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>

  • Поласуємо полуничкою

    Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>

  • Від кулешу і ніг не поколишу!

    Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>

  • Лимонадна прохолода і насолода

    Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>

  • Сонце в цеберку!

    «Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>

  • Знімаю капелюха

    От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>