У дитсадку нехай навчать...

08.07.2010

Моя шкільна біографія розпочалася з «нульовочки», або так званого нульового класу. Ніхто мене морально до школи чомусь не готував. Тож одного ранку тато мене розбудив і сказав: «Сьогодні, доцю, ти підеш до школи». Пригадую, що дуже розгубилася тоді: «До школи? А що ж я там робитиму? Я ж ні читати, ні писати не вмію!» — «Так на те і школа, щоб тебе навчити!» — заспокоїв мене батько.

Сьогоднішня школа вчити не хоче. Вчителі мріють, аби їм приводили вже готових першачків, тобто таких, які вміють і читати, і писати, і рахувати. Сіяти добре й вічне стало «напряжно». А тепер ще й Верховна Рада узаконила повне право вчителя бути лінивим — читати й писати нині має навчити вихователька дитячого садка. А чим же тоді займатиметься вчитель? У деяких закордонних країнах дошкільне навчання є обов’язковим, переконує керівництво Міністерства освіти. Правда, воно не уточнює, що йдеться про засвоєння елементарних навчальних навичок в ігровій формі. Якщо вважати це навчанням, то воно в системі наших дитячих дошкільних установ існує вже давно і починається років із чотирьох, стверджує провідний науковий співробітник Інституту психології ім. Григорія Костюка Олександр Губенко. Що підсовують сьогодні нашим дітям, ніхто поки що не каже.

Основним аргументом прихильників одинадцятирічки у ВР є те, що на 12–річну освіту немає грошей. А на навчання п’ятирічок є? У садочках сьогодні не вистачає вихователів, немає спеціально пристосованих до цього приміщень, бракує навчальних програм і відповідних посібників. Але в першу чергу банально не вистачає місць. У деяких селах не те що місць, а й дитсадків немає!

Із чотирьох дитячих садочків, які розташовані неподалік мого будинку, ледь удалося втиснути сина в один. Зовні найгірший і розташований найбільш незручно. Але ми й цьому раді, бо якщо закон таки буде підписаний Президентом і дошкільна освіта з 5 років стане обов’язковою, в садок буде взагалі неможливо потрапити. Моя подруга, в якої дитина часто хворіє, від нововведення в шоці. «Яке навчання з п’яти років? Ми тиждень ходимо в садок, а потім два лікуємося». Досі деякі батьки навіть у шість років не надто охоче віддавали дитину до школи. На цьому й медики наполягають: якщо маля хворобливе, варто рік почекати, щоб організм зміцнів, а імунітет, який формується до шести років, «познайомився» з більшістю дитячих інфекцій. Та й чи можна компенсувати роком, відібраним у дитинства, той обсяг знань, який учень має засвоїти у 17—18 років? Очевидно, що ні.

Інша моя знайома радіє, що її син не вчитиметься 12 років. «Ну уяви собі, як я свого бовдура заставлятиму в 19 років учити уроки?» — сміється вона. Але якщо дорослого хлопця треба заставляти робити уроки, то скажіть, будь ласка, що він узагалі робить у школі? Коли ми нарешті зрозуміємо, що школа — не місце, де можна пересидіти пару років перед армією, «сімейно–строітєльним» чи чимось подібним?

Робота «регіоналів» вражає: задумали — трах–бах зробили. Не проконсультувавшись із фахівцями, не зваживши всі «за» і «проти». Ті експерименти, які ми сьогодні спостерігаємо в освіті, лякають. Надумалися змінити правила вступу — зробили це за якихось кілька місяців до вступної кампанії. І втратили більше десяти мільйонів гривень під час ЗНО. Скільки це шкільних автобусів можна було купити і комп’ютерних класів? Чи хтось рахував? А чи рахував хтось, скільки надрукованих із розрахунку на 12–річку підручників потрапить на смітник після чергової «оптимізації» середньої освіти?

  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>