Який піп, така і його парафія

07.07.2010
Який піп, така і його парафія

Ірина Зайцева.

Досі, говорячи про чиновників Міністерства освіти, які дозволяють собі українофобські заяви, ми мали на увазі лише міністра Дмитра Табачника. І не звертали уваги на тих, хто ховається у його тіні, але робить не менше для викорінення усього українського з нашої освіти і науки. Тож настав час назвати героїв ідеологічного фронту поіменно. І почати можна з шостого заступника міністра — Ірини Зайцевої. Посада, яку вона посіла у квітні 2010 року згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів, є додатковою. Але, як показало життя, від того не менш важливою.

Людина, послужний список якої починався з вихователя дитячого садка–ясел і завершився посадою проректора з наукової роботи Луганського державного інституту культури і мистецтв, є сьогодні головним вихователем країни, оскільки очолює, за її власним визнанням, виховний напрям роботи міністерства. «Промовистим штрихом до загальної характеристики цієї особи є той факт, що Зайцева демонстративно та публічно НІКОЛИ не вживає української мови, тому що не володіє нею. І це, зважаючи на факт її призначення на посаду в освітньому міністерстві, є прямим порушенням як Закону «Про мови», так і Закону «Про держслужбу». Але цікаво, що вона також не володіє на достатньому рівні й російською, яку начебто захищає. Про це у 2008–2009 роках багато писали місцеві газети, а одна з публікацій мала характерну назву «Культур–мультур від Ірини Зайцевої, або Про необхідність захисту російської мови від її захисників». Таким чином навіть російськомовні луганці дають негативну оцінку не тільки щирості пані Зайцевої, а й її професійному рівню. Один з її опонентів навіть підрахував, що у свох публікаціях вона припускається десятків мовних помилок, характерних для учнів середньої школи, а не для доктора філологічних наук», — характеризує Ірину Зайцеву «Народна правда».

З чого ж почала свою діяльність новоспечена заступниця? «Що стосується виховання — а це сфера, яку мені доручено курирувати міністром, то там був пункт про організацію роботи з націонал–патріотичного виховання. Я це викреслила, це замінено на всі напрями виховання, а термін «націонал–патріотичне» взагалі вилучено», — підкреслила пані чиновниця на конференції «Українська і російська мови в Українні — перспективи двомовності».

Як для людини, яка є державним чиновником, покликаним розвивати національну систему освіти, звучить дивно. А як для активіста громадської організації «Луганський обласний російський центр», яким є за сумісництвом Ірина Зайцева, — цілком нормально. «Україна — країна реальної двомовності. І потрібно зробити все, щоб привести до належного вигляду всі сфери освіти, починаючи з дошкільної», — задушевно ділилася своїми планами з учасниками конференції можновладна екс–вихователька дитсадка. А рік тому на громадських слуханнях у Севастополі «Говоримо російською, вчимося російською!» чиновниця так пояснила своє прагнення відстояти російську мову навчання: «Згідно з дослідженнями психолінгвістів, якщо дитину переводять з рідної мови навчання на іншу мову, її інтелектуальний потенціал знижується удвічі». Якої ж тоді долі бажає пані заступниця дітям, чия рідна мова українська, враховуючи останні ідеї влади щодо введення обов’язкової російської у школах?

На відміну від боса Табачника, пані Ірина не приховує і не соромиться своїх українофобських поглядів, не прикривається красивими лозунгами, а «ріже правду» про нові пріоритети в освіті: «Нам вкрай рано заспокоюватися», — звернулася вона до однодумців і гостей із Росії на відкритті фестивалю «Велике російське слово». — За ці п’ять років (президентства Ющенка. — Авт.) сформувалося покоління, чимало представників якого не розділяють тих цінностей, про які ми з вами тут говоримо. На жаль, ми багато втратили за цей час, тому належить докласти немало зусиль для того, щоб втілити в життя домовленості двох міністрів освіти — українського і російського, підписані 17 травня, і, звичайно, нас чекає серйозна, планомірна і складна робота». А щоб захисники російської мови в Україні відчули усю важливість своєї місії, під час чергового «круглого столу» чиновниця застерегла, що на них «чекають серйозні випробування, і заспокоюватися не можна».

Ці слова стосуються і нас — тих, хто вважає українську рідною мовою. На нас теж чекають серйозні випробування. Адже, як свідчать слова заступниці міністра, про інтереси наших дітей вона піклуватися не буде.

  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>