Рідко, коли сиквели популярних кіно– чи мультфільмів виходять удалими. До цього винятку належить і третя частина відомої анімаційної казки «Історія іграшок–3», що вийшла у прокат в Україні 24 червня. Автори повертають нас до хлопця Енді та набору його улюблених іграшок, тільки Енді вже підріс, збирається в коледж і задумується над тим, що ж робити із, здається, вже непотрібними дитячими забавками. Таке питання рано чи пізно виникає в кожного дорослого, який ще вчора був дитиною. Саме реальну історію, що сталася в житті режисера Лі Ункріха взято за основу сиквелу: переїжджаючи з одного помешкання в інше, він ненавмисне викинув мішок із дитячими іграшками своєї дружини, яка дотепер не може пробачити йому, що розлучилася із найдорожчим скарбом дитинства.

Здавалося б, скільки версій всесвітньо відомої казки «Попелюшка» французького письменника Шарля Перро існує на сценах театрів, у кіно та на телебаченні, але найвідоміша з них — балетна Сергія Прокоф’єва. Проте існує ще одна інтерпретація цього відомого сюжету, а саме — оперна, яка з’явилася на світ задовго до балетного шедевра. Створив її ще в 1817 році знаменитий італієць Джоаккіно Россіні.

Якось довелося бути в компанії київських туристів, що вертали додому з лижного курорту в Татрах. Автобус доправив їх зі Словаччини до Ужгорода, і тепер молоді люди мали проблему: як «вбити» півдня до відходу столичного експресу? Марно було пояснювати тим, кому слово «Ужгород» нічого не говорить, які казкові кілька годин подарувала їм доля. Тож, запропонував завітати до веселого письменницького музею–ресторану «Деца у нотаря». Лише згодом вичитав теоретичне, сказати б, обґрунтування тій спонтанній пропозиції для мандрівників–неофітів: «Місто дуже підступне своєю гостинністю. Воно швидко приручає тебе, залазить в усі куточки свідомості. Хоч недовго поживши тут, звикаєш до нього, як до усього гарного». Це — із книжки Сергія Федаки «Ужгород крізь віки» (Ужгород: Патент, 2010). Якби цю книжку та тоді в руки неначитаним киянам — може б, вони і лишилися тут довше, ніж до вечора.

Хоч наш спеціальний книжковий кореспондент К. Родик і стверджує обережно, що туристична інформація про Ужгород — справа рук самих ужгородців, але путівники по цьому місту виходять і далеко за межами області. Наприклад, торік харківське видавництво «Біблекс» випустило книжку місцевої авторки Ірини Пустиннікової «Закарпаття туристичне» (кольоровий варіант цієї книжки має назву «Закарпатська область. Стислий путівник»).

Якщо ви вважаєте, що дитинство — це лише частина людського життя, то відвідини І Міжнародного салону авторської ляльки в Україні «Київська казка» переконають вас, що дитинство — це стан душі. З 23 по 27 червня відвідувачі «Мистецького Арсеналу» в Києві за 25 гривень можуть зануритися в атмосферу казковості й чарівності, а керуватимуть усім цим ляльки.