Летить, як сокира

22.06.2010
Летить, як сокира

Переможцеи змагань став екіпаж ось цього «кукурузника».

Цієї суботи на Русанівській набережній пройшло наймасштабніше змагання з дуркування. 43 команди по п’ять осіб у кожній одна за одною розганялися та падали у воду, а при цьому ще й намагалися справити приємне враження на журі. На дійство прийшла подивитися небувала кількість народу. Близько 60 тисяч людей густо обліпили схили Русанівського каналу, а також створили тут невеличкий транспортний колапс. Разом усе це називали «Ред булл флюгтаг».

 

З крилами або без

Уперше змагання з польо­тів на саморобних літальних апаратах під егідою відомого напою, який, як відомо з реклами, «дарує крила», відбулися ще в 1991 році у Відні. Відтоді «Флюгтаг» (у перекладі з німецької — «день польотів») проводили у 35 містах світу. Правила прості: команди створюють свій літальний апарат, на ньому розганяються по злітній смузі, що обривається на рівні шістьох метрів над рівнем води. А далі — вже як пощастить: хтось ще кілька метрів пролетить, а хтось одразу шубовсне у воду. Серед екіпажу має бути «пілот», що обов’язково повинен сидіти на апараті, а решта виконує роль живого двигуна, позаяк це — єдине джерело енергії, яке можна використовувати. Інші вимоги до літальних апаратів: вага — 204 кілограми та розмах крил — 9 метрів. Власне крил в апарата може не бути взагалі. Втім ентузіастам авіабуфонади час від часу все ж таки вдається зробити щось більш–менш летюче. Наприклад, австрійцям у 2000 році вдалося встановити рекорд на дальність польоту, який ще ніхто не побив, — вони пролетіли майже 60 метрів. Тож, як бачимо, «Ред булл флюгтаг» має дуже мало спільного з авіацією, та й із польотами взагалі.

Черепахи відлетіли

Перед початком змагань усі 43 екіпажі вишикувалися в імпровізованому аеропорту: дехто допрацьовував конструкцію, а дехто взагалі просто там створював свої апарати. Між «посудинами» походжав Олег Скрипка, роздавав цінні вказівки, бо вже мав досвід такого «неподобства». На минулорічному «Флюгтазі» в Москві його команда «Скатертина–вишиванка» пролетіла щонайдалі, хоча й не брала участі у загальному заліку. «На київському змаганні, на відміну від Москви, справді представлено літальну функцію. Там більше було уваги до шоу. Але це зараз так здається, поки вони стоять, подивимося, як літати будуть», — казав перед початком польотів журналістам Олег Скрипка.

Його колеги, музичний гурт «ОтВінта», теж вирішили спробувати власні сили в авіабудуванні. Хлопці назвали свою команду «Народжений повзати — полетить», а літальний апарат виготовили у вигляді черепахи, героя власної пісні. Сама ж команда виступала в ролі равликів, які обліпили неквапливу тварину. Але самі музиканти летіти на черепасі відмовилися, тож замість себе посадили в «апарат» досвідченого екстремала Олександра Бусленка.

Що тільки того дня не злітало над Русанівським каналом! Ніс, нога, кілька драконів, літаюча тарілка, вареник, фотокамера, сковорода з яєчнею (причому яйцями були самі члени екіпажу у відповідних костюмах) — народні умільці намагалися приладнати крила до будь–чого. На летючій щелепі виступила група стоматологів зі Львова, капітаном, яких, до речі, була дівчина. «Однокласники» з Вишгорода створили летючу копію машини мисливців за привидами, а ще одна київська команда створила інопланетне чудовисько з фільму «Чужий», і так реалістично, що на нього моторошно було дивитися.

У своєрідний соціальний протест перетворила свій виступ команда «Сержанта Петренка» з Києва. Їх посудина представляла собою автомобіль «даішників», а крило було виконане у вигляді п’ятиметрової «мигалки». «Ми хотіли нагадати працівникам Державтоінспекції, що їхнє основне завдання — не збирати данину на дорогах, а попереджувати правопорушення», — розказав пілот Анатолій. Вступне шоу демонструвало народну розправу над інспектором ДАІ, його, разом зі службовим автомобілем кинули у воду.

Цариця полів та неба

Єдина команда, якій удалося сяк–так пролетіти, називалася «Летюча сокира». Її екіпажу вдалося подолати 22 метри. Хлопці розказали «УМ» і свій секрет «летючості». Виявляється, для свого планера, що справді нагадував сокиру, було використано спеціальну авіаційну фанеру завтовшки всього півтора міліметра. Однак закони шоу диктують своє, і «сокирі» дісталося лише друге місце. А от переможцями стала команда «Кузькіна мати». Їхній апарат був копією легендарного літака Ан–2, «кукурузника», але за фюзеляж мав кукурудзяний качан. Його було зроблено з цілого шматка пінопласту. «Купили матеріал просто на пінопластовому заводі, а потім пиляли, видовбували. Зробили дуже багато роботи, навіть частково забули і про основні професійні обов’язки. Допомогло і те, що в нас у команді всі так чи інак інженери, а дехто навіть навчався в авіаційному», — розказав «УМ» один із членів команди, котрому дісталася роль Микити Сергійовича Хрущова. Під час шоу, яке передувало польоту, він стояв за невеличкою трибуною і розмахував черевиком.

Третє місце посіла команда «Пінгвіни київського зоопарку», що набралася натхнення з мультику «Мадагаскар». Як і свої прототипи, перед початком польоту вони «усміхалися і махали», а згодом пролетіли аж 12 метрів.

Як корабель назвеш...

Серед аутсайдерів опинилася команда «Ізюмінка», чий літальний апарат був крилатим... лайном. Ще до початку змагань хлопці розгулювали в головних уборах, зроблених із туалетних сидінь та роздавали всім охочим літрові баночки, де було законсервоване щось коричневе та прапорці зі своїми гаслами. Однак такий активний піар хлопцям не допоміг і вони, разом із командою «Грін піс», яка летіла на туалетній кабінці, посіли останні місця.

 

ЦІНА ПИТАННЯ

Життя дивакуватих літальних апаратів коротке — розгін із трампліна, короткі секунди тріумфу і — «лайнер» уже плаває в Русанівському каналі купою мотлоху. А між іншим, у ці чудернацькі конструкції вкладено копітку працю й подекуди чималі гроші. Так, команда «Сержанта Петренка» розповіла «УМ», що витратила на будівництво свого крилатого патрульного авто 7 тисяч гривень. На жаль, майже всі літальні апарати спіткала гірка доля — смітник. Організатори запевнили, що весь мотлох виловили з води та відвезли на звалище...

 

ДО РЕЧІ

За що боролися?

Кожній команді журі виставляло бали за талановитість задуму, видовищність та дальність польоту. Переможців нагородили можливістю виступити у фіналі змагань у Лісабоні, а також правом політати в ролі другого пілота на спортивному літаку, що буде виконувати трюки найвищого пілотажу. Володарі «срібла» відвідають легендарний Музей авіації «Ангар–7» у Австрії. А команда, що посіла третю сходинку отримала сертифікат на стрибок із парашутом. Але учасники шоу в один голос запевняють, що погоджувалися на ризиковані польоти не заради призів. А щоб потішити глядачів та «щоб життя не здавалося сірим»...

 

ОЙ, БОЛИТЬ!

Виробничі травми

Одразу після польоту команду, яка вилазила із води, зустрічав представник організаторів і допитувався, чи, бува, комусь не зле. І це не проста ввічливість. Травми — не рідкість під час таких змагань, а кожен учасник обов’язково має спортивний шолом. Не обійшлося без травм і цього разу, учасник одеської команди, який вирішив політати на величезній бляшанці шпротів, після приземлення відправився прямісінько до лікарні, хлопець сильно травмував хребет та ногу.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>