Злиття до останньої краплі крові

22.06.2010

Кремль таки планує отримати у власність «Нафтогаз України». На вихідних глава «Газпрому» Олексій Міллер пояснив, як Москва планує взаємодіяти у паливній сфері з офіційним Києвом. Спочатку, за словами топ–менеджера «Газпрому», необхідно створити спільне підприємство, а потім повністю об’єднати дві структури. У загальну справу росіяни готові внести свої видобувні активи, а від українців сподіваються отримати їхні активи плюс газотранспортну систему.

«Газпром»  і НАК «Нафтогаз» вирішили вести переговори поетапно, на рівних умовах», — заявив Міллер. Тим часом експерти вже порахували: якщо гігантський «Газпром» та значно скромніший за своїми активами «Нафтогаз» об’єднати у пропорції 50х50, то частка української власності у такому спільному підприємстві не перевищуватиме десяти відсотків.

Вітчизняний Прем’єр–міністр Микола Азаров, ймовірно, знав про ці розрахунки, тому зробив доволі категоричну заяву постфактум: жодного злиття, мовляв, не буде. Натомість партнери шукатимуть організаційну  форму, яка б покращила якість співпраці двох потужних підприємств.

Такої самої позиції дотримується і Міністерство палива та енергетики. Директор департаменту з питань нафтової, газової і нафтопереробної промисловості Мінпаливенерго Костянтин Бородін стверджує: «Нафтогаз України» має непогані позиції у видобутку нафти і газу в Єгипті. Але з таким партнером, як «Газпром», здобутки компанії могли б бути більшими». На думку Бородіна, об’єднання двох компаній упродовж двох років неможливе, бо у ньому «немає економіки». Втім, як показує практика останніх місяців, економіки у спільних проектах, тим паче українсько–російських, може і не бути. Її з успіхом замінює політика.

Ольга БОНДАРЕНКО,
Анастасія БУЛАШЕНКО

 

А ТИМ ЧАСОМ...

Збитки з присмаком афери

Україна не збирається повертати компанії «Росукренерго», якій вона нещодавно програла суд, ні газу, ні грошей. Таку заяву зробив керівник президенської канцелярії Сергій Льовочкін. «Ми чекаємо офіційних документів зі Стокгольмського суду, — відповів чиновник. — І тільки тоді будемо думати, що робити далі».

Експерти, знайомі з практикою Стокгольмського суду, не припускають, що ця інстанція могла повідомити про своє рішення позивача і чомусь «забути» надіслати документи відповідачеві: це ж не вітчизняний районний суд! Не зрозуміло також, чому шведська Феміда ухвалила своє рішення на місяць раніше. Тим часом СБУ порушила справу за фактом завдання збитків державі Україна з боку колишніх посадовців «Нафтогазу». Льовочкін натякнув, що дуже хоче побачити когось із них у в’язниці.