НЕ кажи ЄОП!

18.06.2010
НЕ кажи ЄОП!

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА

Темпи роботи нового уряду просто вражають: ще тільки минулого тижня на засіданні парламентського Комітету з питань науки й освіти дискутували про повернення до 11–річної школи, як уже й відповідний законопроект зареєстровано у Верховній Раді. Він передбачає запровадження одинадцятирічки, а також одночасне введення обов’язкової дошкільної освіти з п’яти років. Складається враження, що ухвалення закону навмисне підганяють, аби запровадити 11–річне навчання у школах уже з вересня. І ці підозри — небезпідставні. Коли матеріал готувався до друку, стало відомо, що голова Комітету з питань освіти Володимир Полохало звернувся до спікера Володимира Литвина з листом про те, що депутати від Партії регіонів та Компартії зробили спробу сфальсифікувати рішення Комітету щодо запровадження 11–річної освіти.

 

Як захочемо, так і буде?

З огляду на це Володимир Полохало просить відкликати подання до парламенту під номером 04–22/12–595 від 16 червня цього року за підписом першого заступника голови Комітету Миколи Луцького про начебто ухвалене рішення. Адже це «рішення», як наголошується в листі, ухвалювалося за відсутності кворуму. Згоду деяких депутатів «вибивали» по телефону, а інші члени Комітету, зокрема і його голова, навіть не були поінформовані про розгляд цього питання! Окрім того, зазначається у листі, «рішення» було ухвалене без експертних висновків та фінансово–економічного обґрунтування, з грубими порушеннями законів «Про регламент ВРУ» і «Про комітети ВРУ». Такі дії народних депутатів Луцького, Личук, Зубця та Самойлик можна кваліфікувати як спробу фальсифікації рішення Комітету та грубе порушення депутатської етики, що дискредитує вищий законодавчий орган України, наголошує прес–служба Володимира Полохала.

Зекономити на освіті

Народний депутат від Партії регіонів Максим Луцький, він же один з авторів вищезгаданого законопроекту, ще позавчора не приховував: законопроект про введення 11–річної освіти в школах може бути розглянутий парламентом у найближчі дні, щоб запровадити його вже з нового навчального року.

«Міносвіти провело громадські слухання з приводу тривалості навчання у школах, і виявилося, що більшість громадян України негативно оцінює 12–річну систему навчання у школах. У нас є результати соціологічних досліджень, проведених Інститутом соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України. Вони свідчать про те, що позитивно до переходу на 12–річну систему освіти ставляться лише близько 10% учнів, 15% батьків і 20% учителів. Водночас негативне ставлення до переходу на 12–річне навчання висловлюють більше 70% респондентів», — зазначив Микола Луцький. Якщо Міносвіти так важлива думка народу, чому ж її не врахували, коли галопом змінювали правила вступу до вишів? Адже 53% українців не схвалюють врахування середнього бала атестата, оскільки це є кроком до повернення хабарництва. 47% — проти вступу за «старими сертифікатами», бо це ставить абітурієнтів у нерівні умови. А 53% негативно ставляться до участі в конкурсі вступників із сертифікатом, кількість балів якого з непрофільних предметів нижче 124, адже це знизить загальний рівень якості знань (за даними громадської організації «Комітет виборців України»).

Микола Луцький також додає, що введення 12–річної освіти ставить перед МОН низку фінансових питань: «Скоротивши термін навчання, ми вирішимо проблеми, які пов’язані з матеріально–технічним забезпеченням шкіл, недостатньою підготовкою вчителів і необхідністю збільшення фінансування середньої освіти». А якщо скоротити термін середньої освіти до трьох років, можна ще більше зекономити! Але освіта — не та галузь, де, як казав Кіса Вороб’янінов, «торг нє умєстєн».

Хто хоче в минуле?

Щодо інших аргументів, які спричинили поспішну необхідність повернення до одинадцятирічки, то їх у законотворців і чиновників немає. «Ухваливши цей законопроект, ми можемо змінити освітні програми вже до початку нового навчального року», — заспокоює пан Луцький. Подейкують, робота над цими програмами в міністерстві вже й справді кипить, ніби ні в кого й сумнівів не виникає — закон буде ухвалено!

Водночас фахівці з протилежного табору сумніваються, що перекроїти програму можливо за якихось кілька місяців. «Ця чехарда призведе до абсурдної ситуації. Це все одно, коли ліплять пам’ятник, де на тіло Шевченка ставлять голову Сталіна. Програми 10—11 класів не будуть логічно пов’язані з 1—9 класами», — поділився з «УМ» педагог зі стажем, який не захотів бути названим.

Від початку ідея дванадцятирічки полягала в тому, щоб у старших класах навчання було профільним. Тобто є в дитини схильність до гуманітарних наук — хай вивчає і не відволікається на нудні формули. І навпаки. З поверненням до 11 років це здійснити буде неможливо. Невже нам потрібен такий совковий підхід, коли особистість дитини, її уміння і таланти нікому не потрібні?

Усі європейські країни, в тому числі й Прибалтика, Молдова, Грузія, а також Казахстан, мають середню освіту не менше 12 років. І «втеча» до одинадцятирічки — це втеча від Європи і повернення в лоно пострадянського простору, точніше — Росії. А намагання «врятувати» школярів від одного року навчання — ні що інше, як свідоме пониження конкурентності українців, що призведе до стратегічного програшу нації в умовах інноваційного розвитку. Кому це потрібно? Лише недоброзичливцям країни.

Володимир Полохало, який є прихильником 12–річного терміну навчання, вважає, що повернення назад «може призвести до міжнародного невизнання атестатів про загальну середню освіту та дипломів про вищу освіту», «може унеможливлювати навчання випускників українських шкіл у зарубіжних вишах». А оцінюючи роботу за перші 100 днів діяльності уряду Януковича—Азарова, наголошує, що не здійснено жодного кроку в напрямку інтеграції освіти і науки в європейський освітянський і науковий простір. Натомість, підписавши низку угод у цій сфері з Росією, уряд підготував умови для підпорядкування вітчизняного інтелектуального потенціалу країни сусідній державі.

А от щодо економії, на якій так наголошують прихильники одинадцятирічки, то це ще спірне питання. «Навчальний процес у 1—9 класах 12–річної школи організовано з використанням 800 підручників з обов’язкових предметів. Уже надруковано понад 95 мільйонів примірників, які обійшлися платникам податків в 1,5 мільярда гривень. Прийняття рішення про перехід на 11–річний термін навчання потребуватиме лише на заміну підручників ще більшої суми, близько 2 мільярдів, — каже Володимир Полохало. — Також безробітними стане понад 100 тисяч учителів. Унаслідок демографічної кризи вже сьогодні багато з них працює з неповним навантаженням».

Обов’язкове ж дошкільне виховання дітей із п’яти років — це взагалі з області фантастики. Для цього не існує не тільки необхідних програм, а й елементарно бракує дитсадків! Більше того, це є порушення Конституції України, адже Основний закон не передбачає обов’язковості дошкільної освіти. «Табачник і коаліція не хочуть давати гроші на забезпечення 12–річної освіти — вони пропонують усім батькам в обов’язковому порядку віддавати дітей у дитячі садки з п’ятирічного віку, — каже народний депутат В’ячеслав Кириленко. — При цьому на дитячі садки грошей не дають, їхню мережу не збільшують і зарплату педагогам підвищувати не збираються». То хто в результаті залишиться у виграші від запропонованих реформ?

 

ДУМКА З ПРИВОДУ

Лілія Гриневич, керівник напрямку «Суспільство змін» в Уряді змін Арсенія Яценюка, докторант Національної академії педагогічних наук:

— Коли свого часу ми визначалися з 12–річним терміном освіти, це була орієнтація на бажання України інтегруватися в європейський простір. Сьогодні на теренах Європи практично немає країн, де б повна середня освіта становила 11 років. Там школярі вчаться по 12 і навіть 13 років. Це пов’язано з викликами сучасного світу, шаленим потоком інформації і потребою зберегти здоров’я дітей. Тому, коли стратегічно закладалася модель 12–річної освіти, це було цілком правильно. Що ж відбулося далі? З 2001 року, коли розпочався перехід до дванадцятирічки, практично жоден з урядів серйозно не підтримував цю реформу. Підручники постійно друкували із запізненням і деколи навіть сумнівної якості. Мережа шкіл не реформувалася, тобто не готували старші профільні школи. Не здійснювалося відповідне підвищення кваліфікації вчителів. Не було поновлено бази навчальних кабінетів у старшій профільній школі. Таке враження, що влада не підтримує освіту, бо не зацікавлена в освіченості своїх громадян, адже неосвіченими легше керувати! І от зараз на хвилі цього невдоволення і розуміння, що профільна старша школа — не підготовлена, Міністерство освіти не придумало нічого кращого, як повернутися до одинадцятирічки. Якщо ми закладемо це як наш стратегічний напрям, то це означатиме розворот назад у минуле. Ми знову себе підганяємо під подобу сусідньої Росії. Тому що 11–річна освіта фактично залишилася в Росії та в Білорусі. Всі інші постсоціалістичні країни або вже перейшли, або переходять на рейки 12–річної освіти.

Закріпивши законодавчо повернення до одинадцятирічки, влада фактично цим хоче розвернути Україну на Схід і закрити для неї Захід з його досягненнями в освіті й науці.

Сьогодні варто зупинитися, дати доручення Кабміну і виробити чітку державну програму підготовки реформи трирічної старшої профільної школи. І тільки після її реалізації відправляти дітей у справді якісно нову школу. Можливо, на це знадобиться три роки, можливо — п’ять. Проте я категорично проти, щоб ми зараз поверталися до старих пострадянських рамок 11–річної середньої освіти.

— Дехто вважає, що раніше взагалі вчилися 10 років, і радянська освіта вважалася найкращою у світі...

— Але ж це було раніше, у минулому столітті. Ми не можемо вчити своїх дітей так, як учили нас. Життя сьогодні надзвичайно динамічне, значно зріс потік інформації, людині потрібні інформаційні технології і вміння їх застосовувати, потрібне знання іноземних мов. Ви згадайте, як у радянській школі вчили іноземні? Тільки в елітарних спеціалізованих школах, яких був невеликий відсоток, підготовка з іноземної була на високому рівні. Більшість же випускників не володіли мовами. Запитаймо себе: чого ми хочемо для своїх дітей? Якщо хочемо справжнього рівня європейської освіти, щоб діти могли і навчатися, і працювати, і почуватися повноцінними європейцями по всьому європейському простору, а не тільки в сусідній Росії, то ми мусимо ставати на рейки сучасної 12–річної загальної середньої освіти. Бо ж ідеться не стільки про кількість років навчання, скільки про його якісно новий зміст.

— А чи реально наразі ввести обов’язкову дошкільну освіту, як пропонують?

— Це просто маніпуляція. Бо зараз законодавчо закріплено право батьків віддати дитину в дошкільний заклад. Але спробуйте це зробити! Скажімо, в Києві сьогодні черги в дошкільні заклади! Про що думає наше керівництво Мін­освіти? Можливо, таким чином хочуть компенсувати рік, який забирають, додатковим «дошкільним» роком. Але те, що може вивчити людина у 17 років, не можна ніяк порівнювати з тим, що може вивчити у п’ять. Дошкільна освіта дуже потрібна, і чим раніше дитина почне перебувати під справжнім педагогічним впливом, тим кращі в неї освітні шанси далі. Але спочатку треба розвивати мережу дошкільних закладів. Сьогодні лише трохи більше 50 відсотків дітей в Україні відвідують садочки. І не тому, що батьки не хочуть їх туди віддавати, а тому, що недостатньо самих закладів...

  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>