Сучасно й авангардно

18.06.2010

Учора в Москві відбулася урочиста церемонія відкриття 32–го за ліком міжнародного кінофестивалю. У радянські часи він мав велику популярність у наших глядачів, оскільки надавав розкішну, як на ті часи, можливість знайомства із західним кіно, тоді малодоступним. У роки перебудови кінця 1980–х він зацікавив і Захід, оскільки той дуже переймався подіями у СРСР. У 1990–ті стався мало не цілковитий занепад — фестиваль класу «А» (таких небагато) перестав цікавити як іноземних кінематографістів та журналістів, так і російських глядачів. Однак після того як Мосфест очолив харизматичний Нікіта Міхалков, почалися трансформації, пошуки своєї ніші в кінематографічному часі й просторі.

На відкритті 32–го кінофоруму показали картину «Жінка і чоловіки» знаменитого Клода Лелюша (наприкінці 1960–х його уславила нині легендарна стрічка із схожою назвою «Чоловік і жінка»). Режисер отримав «Приз за видатний внесок у світовий кінематограф» та проведе майстер–клас.

Французів і французького на цьогорічному фестивалі як ніколи багато. На чолі журі — Люк Бессон, у програмі також ретроспектива його фільмів. Імена переможців оголосять на церемонії закриття 26 червня. Тоді ж покажуть нове фентезі Бессона «Неймовірні пригоди Адель». Однією з родзинок конкурсної програми обіцяє стати картина «Це починається з кінця» ще одного француза — Мішаеля Коена. Кажуть, стрічка не пройшла відбір у Канні: ніби надто вже шокуюча історія любовних пристрастей.

У боротьбі за «Золотого Георгія» зійдуться 17 стрічок з Австрії, Болгарії, Німеччини, Чехії, Туреччини, Угорщини, Франції, Росії, Кореї, Канади, Венесуели, Румунії. Росію представлятиме відомий новосибірський документаліст Юрій Шиллер — картина «Горобець» («Воробей») це його дебют в ігровому кіно. Відомих імен серед конкурсантів негусто. Серед них угорка Марта Месарош із фільмом «Останній донос на Анну». А ще чешка Ірена Павлозкова («Як Рай земний»), іспанець–каталонець Вентура Понс («Униз за течією»), болгарин Івайло Христов («Сліди на піску»), румуни Міхай Іонеску та Тіберіу Йордан («Різні матері»), венесуелець Марсель Раскін («Брат»)...

Як бачимо, українців серед них немає. Є вони тільки в одній з ретроспектив — «Соціалістичний авангардизм–3» (бо вже втретє влаштовується така, напрочуд цікава добірка, автором якої є відомий історик кіно Євгеній Марголіт). У ній одразу чотири стрічки українських режисерів різних епох: «Прометей» (1935) Івана Кавалерідзе, «Я люблю» (1936) Леоніда Лукова, «Комісари» (1970) Миколи Мащенка, «Вавілон ХХ» (1980) Івана Миколайчука. А ще «Пізнаючи білий світ» (1979) Кіри Муратової, картина, зроблена на «Ленфільмі». Це з 12 фільмів. Отже, авангардність, пошуковість нашого кіно поціновано дуже високо.

Серед інших програм — «Гала–прем’єри», «Чеховські мотиви» (маловідомі екранізації російського класика), «Азійський екстрим» (особливий інтерес викликає фільм корейця Лі Чандона «Поезія», який отримав у Канні приз за сценарій), «Вісім з половиною фільмів» (де теж очікується фільм із Каннського фесту — «Про людей і богів» Ксав’є Бову). Серед іншого — програма «Вільна думка», в якій зазвичай показують хіти документального кіно останнього року. Узагалі, програм стільки, що хочеться спробувати на смак мало на все. Кінофанатам є де розгулятися.

А ще й Перший міжнародний кіноринок. В останні роки в Москві його не проводили. Нині вирішили поновити. У програмі ринку — форум копродукції MIFF Business Square, презентація якого відбулася нещодавно в Канні. Копродукція є надзвичайно важливою проблемою і для українців, одначе якою саме буде їхня участь мені поки що невідомо.