Після державного перевороту в Киргизстані минуло два місяці, але в країні й досі неспокійно. Традиційно центром заворушень стало місто Ош на півдні країни, де залишаються сильними позиції скинутого екс–президента Киргизії Курманбека Бакієва і мешкає дуже потужна узбецька діаспора. Саме між узбеками й киргизами ввечері 10 червня знову спалахнули сутички, внаслідок яких загинуло щонайменше 17 людей. Іще близько двохсот із пораненнями звернулися до лікарень. Окрім битися між собою, учасники заворушень палили автомобілі та громили магазини.

Історія «приморських партизанів», про яку останніми днями в Росії тільки й розмов, завершилася повною перемогою правоохоронних органів. Учора останній боєць «банди Муромцева», яка кілька тижнів тероризувала міліцію Приморського краю РФ, здався спецназу. Влада отримала черговий привід похизуватися з екранів телевізорів «успішним мочінням бандитів у сортирах», а громадянське суспільство — помізкувати над тим, чому такі «бандити» взагалі з’являються і що спонукає їх до збройного опору значно сильнішим і краще оснащеним силам. Тим паче що цього разу списати все на міжнаціональні чи міжрелігійні суперечки не вийде: всі шестеро (за іншою інформацією — семеро) членів «партизанського загону», який оголосив війну «ментам і мусорам», — звичайні російські хлопці.