Схема для вузького кола

Реально оцінити дії чиновників у нашій країні можна, на жаль, лише після завершення їх каденції. Вчора Рахункова палата України оприлюднила результати свого дослідження про те, якими віртуозними методами попередня влада присвоювала собі кошти з державного бюджету.

Один «правильний» гектар важливіший за сотню інших!

Хітом «сезону–2009», на думку ревізорів із Рахункової, стали крадіжки коштів із Резервного фонду держбюджету. Цю «кишеню» державної скарбниці створено для непередбачених витрат, скажімо, подолання наслідків стихійних лих тощо. Але, як виявилося, чиновники витрачають гроші з Резервного фонду аж ніяк не на будівництво дамб чи зведення будинків для потерпілих. «Ми встановили, що 80% усіх витрат було зроблено з порушенням установленого порядку, а 70% коштів пішли на зовсім інші потреби, — заявив керівник Рахункової палати Валентин Симоненко. — Викликає подив «щедрість» урядовців. Якщо раніше потреби, які оплачуються з Резервного фонду, були профінансовані заледве наполовину, то минулого року — у 2,5 раза більше, ніж вимагалося». Якщо порахувати, вийде, що «не туди» торік пішли 850 млн. грн.

Одна з найпоширеніших схем — відшкодування аграріям за втрачений через негоду врожай. У Херсонській області торік постраждало 112 тисяч гектарів посівів. І уряд щедро виділив 17 млн. гривень, які отримали не десятки сільськогосподарських виробників, а... одна аграрна фірма ім. Солодухіна. Найцікавіше, що ця структура втратила всього лише одну тисячу гектарів посіяного поля. Решту 111 тисяч повисли у повітрі: селянам натякнули, що рятуватися від стихії — це їхні проблеми.

Вибори — це ж, по суті, катастрофа!

Кошти з Резервного фонду могли успішно поповнювати передвиборчу касу одного з претендентів на посаду Президента. Принаймні така картина вимальовується, якщо проаналізувати схему розподілу цих грошей. Як відомо, раніше подібними функціями займалося Міністерство економіки. Але його передостаннього очільника — Богдана Данилишина — вважали «технічним» міністром в уряді Тимошенко. І тому міністерство... практично усунули від розпорядження цими грішми. Вакантне місце зайняло Міністерство праці та соціальної політики, керівника якого — Людмилу Денисову — вважали, щоправда, через свого соратника, вельми наближеною до Прем’єрки. І попутно з розв’язанням соціальних проблем вона займалася організацією штабів БЮТ у Криму (у цьому традиційно проросійському регіоні Юлія Тимошенко двічі отримувала непогані результати на виборах. — Авт.).

Гроші виділяли за посередництвом Мінпраці: скажімо, 5 млн. грн. безповоротної позики на потреби приватного агропідприємства на Волині, що взагалі заборонено законодавством. Але не лише. Немалу суму виділили і просто в руки: понад 20 млн. гривень — на відкриття контактного соціального центру. На подолання надзвичайної ситуації робота такого центру схожа не більше ніж діяльність штабу БЮТ.

Така прибуткова епідемія!

Влада щороку збільшує витрати Резервного фонду. Якщо, наприклад, у 2006–му йшлося про 164 млн. гривень, то вже через рік — 630 млн. Торік уряд Юлії Тимошенко потратив 1 млрд. 215 млн. гривень — при тому, що жодних природних катаклізмів, на щастя, в державі не трапилося. На відміну, скажімо, від жахливої повені 2008 року.

І тоді, за принципом — «щоби гроші не пропадали» — на сцену вийшов «свинячий грип». Мабуть, усі пам’ятають, як гарно виглядала на телеекранах Юлія Володимирівна, коли вночі «розвантажувала» літак із гуманітарною вакциною. І як наполегливо боролася з підступами ворогів, аби їй дозволили збільшити витрати на подолання пандемії. Їй не дозволили, але вона збільшила... Відтак у фонді з 300 млн. гривень станом на жовтень стало понад мільярд.

Сьогодні ревізори Рахункової порахували: від загальної кількості закуплених медикаментів — з квітня 2009 року — використано близько 8%! «На складах лежить запас ліків на 236 млн. гривень. Причому термін їхньої дії завершується через чотири місяці — якраз на момент, коли може розпочатися нова епідемія грипу», — каже Валентин Симоненко. Ліків із літака, який побачила по телебаченню вся країна, у справу пішло тільки... чотири відсотки. Решта лежить на складах — поряд із препаратами на 17 млн. гривень, які взагалі не сертифіковані в Україні, і міністерські чиновники не знають, що з ними робити. Відтак понад мільярд витрачено, а про результат яскраво каже висновок експертів — виділення коштів на епідемічну ситуацію не вплинуло.

І зовсім маленька крапля цинізму. Людям, які виконували «завдання уряду», працюючи вдень і вночі, виписали премію — загалом 72 млн. гривень. Але 19 млн. потім повернули до каси.

ПРЯМА МОВА

«Якщо не красти — ми мільйонери!»

«У нашій країні є гігантські можливості для отримання додаткового фінансування, навіть не обкладаючи бізнес новими податками. За нашими підрахунками, 5 — 6% ВВП або розкрадають, або використовують непродуктивно».

ДО РЕЧІ

Пільги для мільярдерів

Фармацевтичний бізнес — це навіть більше, ніж дуже вигідно. Вже 13 років продаж ліків в Україні звільнено від податків. Вважалося, що це зможе захиситити вітчизняну промисловість. На жаль... За три роки імпортних ліків завезли до нас на 54 млрд. грн., а наших продали на 11 мільярдів. Імпортних препаратів було зареєстровано у 50 (!) разів більше, ніж вітчизняних. При цьому на пільгах держава втратила 20 млрд. гривень. «Цього вистачило б, аби три роки забезпечувати безкоштовними ліками всі медичні установи держави», — вважає Симоненко. Дивно, але без податку в наших аптеках продають засоби для схуднення, віагру і навіть усі види жувальної гумки.

Окрема тема — торгові націнки. Кожен, хто регулярно купує ліки, може переконатися, як стрімко зростає ціна на одні й ті самі препарати. Причина в тому, що, за дослідженням Рахункової, замість дозволеної на деякі препарати надбавки 37%, власники мереж установлювали 120—150%. А у 16% усіх українських аптек ця надбавка становила 300%!

Про рівень прибутковості цього бізнесу завдяки сприянню влади може ілюструвати такий факт: одна з фірм, яка за три роки досягла обороту 8,4 млрд. гривень, заплатила податків... 8,4 млн. гривень. Назагал же сума податків у галузі становить менше одного відсотка: тоді як в інших — щонаймнше 10%.

Найгострішою проблема стала за останні два роки. І неважко здогадатися чому: одним із найближчих до тодішнього Прем’єр–міністра осіб був власник чи не найбільшої в Україні гуртової фармацевтичної компанії. Й не факт, що найближчим часом гострота проблеми зменшиться: той самий власник–олігарх, що обожнював БЮТ, нині активно співпрацює з командою–переможцем.