У селі Погреби Глобинського району від «класичного» до реформованого колгоспу, а потім і до приватної агрофірми «Вересень» безболісно «перескочили» ще в 1996 році. А оскільки реалізований тоді саме на Глобинщині проект перерізання «пуповини» з колгоспним минулим визнали «пілотним» для всієї України, то погребівська агрофірма була одним із трьох «піонерських» господарств району, які відвідав Президент Леонід Кучма наприкінці 1997 року, тобто незадовго до підписання своїх «революційних» указів стосовно прискореного реформування земельних відносин на селі. По досвід сюди приїжджали звідусіль. Адже вчорашні колгоспники тут одними з перших у державі після розпаювання землі цілком добровільно передали права фактично одноосібного «хазяїна» сільгосппідприємства своєму авторитетному керівникові Миколі Журавлю, котрий раніше 14 років очолював колективне господарство. Однак поступово разом із розібраними, «добитими» фермами і, власне, тваринництвом, втраченим майном, загубленою соціалкою «вивітрювався» й колишній авторитет фундатора агрофірми. Надто після того, як два роки тому селяни дізналися: пан Журавель продав корпоративні права агрофірми «Вересень» потужному російсько–українському агрохолдингу «Волари». Формально він як власник приватної структури мав на те повне право. Та хіба не мають законного права такі ж власники землі, котрі свого часу передали засновнику агрофірми свої наділи в оренду, «розлучитися» з господарем, який не виправдав їхніх сподівань, і його нинішніми «патронами»?