Синдром беззубих

20.04.2010
Синдром беззубих

Сьогодні в Москві має завершитися «чорнова» частина двосторонніх українсько–російських газових перемовин. Саме аби поставити останні крапки над «і», туди прибуде міністр палива та енергетики Юрій Бойко. Втім остаточно назвати ціну тисячі кубометрів блакитного палива зможуть не раніше середи — коли Україну відвідає російський президент Дмитро Медведєв. За неофіційною інформацією, йдеться про 260 доларів, лунають прогнози і про 200—240 доларів. Нині, як відомо, Україна платить 330 доларів: більше, ніж великі європейські споживачі.

Зниження вартості газу команда Віктора Януковича — Миколи Азарова, безсумнівно, подаватиме як свою величезну перемогу. І на тлі корупцієподібної угоди Юлії Тимошенко дітище команди «регіоналів» і справді може виглядати достойно. Але... Вже навіть сьогодні видно, що вітчизняні переговорники не здатні жорстко відстоювати національні інтереси: дешевий газ може виявитися для України дуже дорогим. Парадоксально, але нинішня урядова команда починає повторювати помилки своїх попередників: навіть задекларувавши вдома дуже правильні слова, після прибуття до Москви губиться, ніби у Бермудському трикутнику, одразу ж втрачає свій запал та починає погоджуватися на доволі не вигідні пропозиції росіян.

Скажімо, до рук журналістів потрапив доволі цікавий документ — «Актуальні питання для переговорів із російською стороною щодо внесення змін до Контракту купівлі–продажу природного газу в 2009—2019 роках і Контракту про обсяги та умови транзиту». Підготували його спеціально для перемовин із російською стороною під час першого візиту туди Прем’єр–міністра Миколи Азарова. Головні тези: відновити рівноправність у двосторонньому діалозі, втрачену «завдяки» зусиллям Юлії Тимошенко. Скажімо, пан Азаров пропонує, аби російська сторона взяла на себе зобов’язання гарантувати нам мінімум газу, який транспортуватиметься українською ГТС: так званий принцип «вези або плати». Не виконають цей мінімум — Україна вимагатиме штраф для компенсації втраченої вигоди. Приблизно такий самий принцип діє у контракті щодо мінімальних обсягів купівлі газу: «качай або плати». Тобто якщо ми закупили менше пального, росіяни можуть вимагати штрафних санкцій.

Офіційний Київ звернув увагу і на необхідність збільшити нам поставки так званого технологічного газу, необхідного для забезпечення транзиту російського пального до Європи: реальна потреба становить 4,09 млрд. кубометрів, а ми отримуємо 3,3 млрд. Унаслідок цього тільки торік «Нафтогаз» втратив 490 млн. доларів. Збиралася вимагати наша сторона і змінити терміни оплати, адже на сьогодні вони фактично виглядають як передоплата. І головне: українська делегація вважає, що чинний контракт не віддзеркалює зміни ситуації на газовому ринку.

«Йдеться про те, що частина європейських споживачів, скажімо, німецький «Рургаз» та низка інших компаній, шляхом переговорів — тільки переговорів, без жодних поступок із їхнього боку — зуміла знизити ціну на 15—20 відсотків, — пояснив «УМ» голова правління альянсу «Нова енергія України» Валерій Боровик. — А ми вже готові віддати чимало стратегічних напрямів та об’єктів». Річ у тому, що «Газпром» насправді перебуває сьогодні у доволі скрутній ситуації: його присутність на ринку через кризу, а також надміру агресивну позицію (чого варта лише газова війна початку минулого року. — Авт.) зменшилася. Експерти прогнозують: відновлення обсягів продажу газу до Європи може статися не раніше ніж через три роки. Але зовсім не факт, що «Газпром» знову поверне собі цю нішу: на ринок виходять інші гравці.

Тож у такій ситуації «натиснути» на російського постачальника та примусити його бути поступливішим вдається практично всім його клієнтам. Крім України та її державної компанії «Нафтогаз». Адже вже відомі деякі напрями двосторонніх господарських відносин, які Україна погодилася здати, а РФ — люб’язно прийняти. На першому місці — спільне будівництво та реконструкція наших ГЕС та АЕС. На другому — поступки з постачання української електроенергії. Нові деталі з’являться вже най­ближчим часом, але навіть цього, що відомо на нинішній день, достатньо, аби здивуватися такій беззубій позиції урядової команди.

 

ДО РЕЧІ

«І минулий уряд, і нинішній не можуть поділити «30 срібняків»

«Команда Януковича в обмін на тимчасові знижки на газ заводить країну у тотальну залежність від Росії в атомній енергетиці — чи не єдиній галузі, за допомогою якої в нашої держави був реальний шанс зміцнити енергетичну незалежність від східного сусіда, — прокоментувала газові перемовини партія «Наша Україна». — Рік тому в обмін на короткочасну особисту вигоду — підтримку російської сторони на президентських виборах — Юлія Тимошенко здала національні інтереси, уклавши на десять років кабальні угоди із найвищою ціною на газ у Європі.

Тоді цей крок вона виправдовувала усуненням наближених до Януковича олігархів від постачання газу. Сьогодні ж уряд Януковича–Азарова знову здає національні інтереси, виправдовуючи безпрецедентні поступки російській стороні «необхідністю виправлення критичної ситуації, у яку країну було загнано попереднім урядом».

Насправді ж і Тимошенко, і команда Януковича просто запроваджують нові корупційні схеми. А вся суть протиріч між двома олігархічними угрупованнями полягає лише в тому, що вони не можуть поділити ті «30 срібняків», які готові заплати їм московські господарі за здачу національних інтересів України. При цьому повністю єдині в принциповій готовності їх здавати».