Назва книжки «Український космос» (К.: А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА) дуже нагадує анекдотичний термін «глобус України». І хоч ув обох понять спільний корінь — постколоніальний синдром — у нашій книжці немає нічого анекдотичного. Десь посередині читання виринає фраза, котра пояснює її ідею: «Коли заходить мова про Голодомор, Росія каже, що вона до цього не причетна, а коли йдеться про космос, то тут, мовляв, усе тільки російське». Авжеж, російські шкільні підручники навіть Київську Русь трактують винятково як «перший етап формування Російської держави». Пригадуєте, як пару років тому виник серйозний дипломатичний конфлікт між Японією та Китаєм, коли в китайських підручниках з’явилися подібні пасажі? Українське МЗС усі такі «історичні» плювки граційно стирає шулерською серветкою «політкоректності». В обороні національної честі лишаються самі видавці.
Загальновідома статистика: Україна перебуває у п’ятірці «космічних» країн світу — після США, Росії, Франції та Китаю. Понад двісті супутників, виведених у космос Україною на замовлення 12 країн — неперебивний козир. На порожньому місці такий рейтинґ не виникне. Отже, завдяки чому наша країна має таке високе світове реноме?
Книжка розпочинається мало не билинним заспівом: «Наші співвітчизники не тільки створили чудову пісню «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: чому я не сокіл, чому не літаю...», а й зуміли втілити цю пісню в життя». Виявляється, учителем польського астронома–мученика Міколая Коперника був український зіркар Юрій Дрогобич. А про прототипи ракет, використовуваних козаками, літописи згадують уже в ХVІ столітті.
Далі — більше: генерал–українець «Олександр Засядько (1779—1838) — автор бойових порохових ракет і пускових станків із пристроями для наведення. Сформував у російській армії ракетну роту, споряджену 23 шестизарядними пристроями з арсеналом, що налічував понад три тисячі ракет!». Саме цей Засядьків винахід значною мірою вирішив долю болгарської фортеці Варни під час російсько–турецької війни (описаної Б. Акуніним та зафільмованої стрічкою «Турецький гамбіт»). У вільний від військової служби час генерал–винахідник випробовував ракети, здатні злетіти понад хмари — і навіть досліджував, як почуватимуться там живі істоти: одного разу запустив кота...
Про Кибальчича, Ціолковського та Кондратюка, які хоч і були підданими імперії, але ніколи не зрікалися українства, наш читач уже трохи знає. Знає навіть про те, що теоретичні розрахунки Юрія Кондратюка лягли в основу американського місячного проекту «Аполлон». До речі, у перебігу реалізації цієї програми, як свідчить «Український космос», на вирішальних посадах працювали четверо вчених–українців, діти емігрантів.
За радянської доби, ясна річ, усі тутешні українці були «громадянами СРСР». А українці–конструктори космічної техніки — ще й гранично засекреченими особами. По тому, як на орбіту вийшов перший супутник Землі, виведений ракетою С. Корольова із двигуном
В. Глушка, «Нобелівський комітет 1957 р. запитав у Кремля: хто його творці? Певна річ, що Корольов і Глушко стали б Нобелівськими лауреатами. Але Хрущов бундючно відповів, що творцем супутника є увесь радянський народ. Очевидно, включно з тими, які свого часу ламали кістки Корольову й Глушку і пережили їх, отримуючи високі звання, пенсії й «бойові» нагороди». Сергій Корольов, як відомо, помер від ускладнень, спричинених травмами, отриманими у підвалах НКВС...
Лише за часів «перебудови» розсекречено імена причетних до космосу вчених. Саме по тому найповажніший французький космічний часопис уклав п’ятірку найбільших конструкторів, що спричинилися до поступу людства у космос. Четверо з них — українці: С. Корольов, М. Янгель, В. Челомей, В. Глушко. А на першому місці — Вернер фон Браун, німець, що керував розробкою першої космічної ракети, відомої, як «Фау–2» (близько 3 тисяч успішних запусків під час останнього року Другої світової війни — ясна річ, з військовою метою). На базі «Фау–2» (удосконаленої українськими конструкторами) стартував космічний корабель із
Ю. Гагаріним та здійснено більшість американських запусків 1960–х років.
У книжці також чимало вельми інтригуючих фактів про причетність українців до космічних програм: наприклад, про Георгія Лангемака, автора терміну «космонавтика» (до того ж, творця реактивних снарядів для «Катюш»), або про генералів–українців, які створювали всесвітньо відомі нині космічні полігони Капустин Яр та Байконур. Або про головного конструктора «Бурану» (радянський аналог «Спейс шатл», що здійснив лише один штатний політ і був законсервований з розпадом СРСР) Гліба Лозино–Лозинського, який до того «відзначився» у конструюванні добре відомих у світі винищувачів — від МіГ–15 до МіГ–31.
Серед 20 кандидатів на перший політ у космос, як тепер відомо, було троє українців, Павло Попович, Георгій Шонін та Валентин Бондаренко, що згорів у барокамері під час тренувань ще перед запуском Гагаріна. А серед усіх космонавтів — 25 вихідців з України. П’ятеро з них — американці та канадійці українського походження. Найвідоміша, либонь, — Джудіт Різник (загинула 1986–го на «Челенджері»), батько якої був киянином і емігрував 1924–го.
«Український космос» дуже корисно споживати разом з іншою книжкою — британця Тіма Фернісса «Дослідження космосу. Історія та майбутнє» (К.: ЕСЕМ Медіа Україна; Темпора) — видання посіло 15–те місце в рейтинґу, як на мене, неадекватно низьке. Звичайно, автор не переймається, що творцями космічної ери були українці: для нього і Ціолковський, і Корольов — «російські». Не згадує він і конструкторів, які забезпечили історичні польоти: йому важливіше згадати, наприклад, не винахідника двигуна, а принагідний вислів тодішнього президента. Тобто, це не географічно–етнографічний зріз, а календарний хронопис подій.
Але ця книжка містить акценти, котрих немає в «Українському космосі». Насамперед варто згадати, що дослідження космосу почалися й розвивалися «завдяки напруженому протистоянню «холодної війни». А тепер уже — «за останні десятиліття дослідження космосу перетворилося на його експлуатацію». Якщо «Український космос» репрезентує залаштунковий вимір теми, то «Дослідження космосу» — сценічний її образ. Там — таємна досі інформація, тут — календарна оповідь з відомими хед–лайнерами на чолі.
Тут чимало невідомого нам. Наприклад, розповідь про захоплення союзниками ракетної бази нацистів: «Американська армія знайшла близько 36 тонн документів із фабрики в Нордгаузені, але не потурбувалася про знищення заводу, тому цінні деталі V–2, апаратні засоби та вчений персонал перейшли до радянських військ». А з попередньої книжки знаємо, що саме тоді Корольова і Глушка просто із в’язниці відрядили до Німеччини на захоплені заводи. І, незважаючи на втрату документації, ці двоє надалі забезпечили ситуацію, коли «за наступні два роки Радянський Союз виробив удвічі більше V–2, ніж Німеччина за весь період війни».
Найбільше у книжці британця вражає інше: усі космічні перемоги Радянського Союзу базувалися на нехтуванні людським життям. Американці тому і відставали до середини шістдесятих, що насамперед дбали про своїх громадян. Згадаймо фільм «Врятування рядового Райана», щоб зрозуміти, про що йдеться: безпека одного — справа всієї держави.
Наша держава про «одиницю електорату» не дбає. Хоч як дивно, але «космічна» книжка британця нагадує про відповідальність тих, хто прийшов до влади в Україні.
Твори для дошкільнят і молодших школярів
1. Галина МАЛИК. Принцеса Мішель і король Грифаїни. Сер. «Чарівні казки, яких не було вчора». – К.: Книжковий хмарочос, 64 с. (п) 52,58
2. Галина МАЛИК. Мандри і подвиги хитромудрого переможця дванадцятиголового змія лицаря Горчика, його банконосця Третього Зайвого та красуні Каролі. – Л.: Аверс, 64 с.(п) 51,42
3. Галина МАЛИК. Незвичайна книжка. — Ужгород: Карпати, 32 с.(п) 37,25
4. Іван АНДРУСЯК. Сорокопуди, або Як Ліза і Стефа втекли з дому. Сер. «Обережно, дівчатка!». – Л.: Видавництво Cтарого Лева, 138 с.(п) 31,92
5. Кейт ДіКАМІЛЛО. Пригоди мишеняти Десперо; Дивовижна подорож кролика Едварда. – К.: Махаон–Україна, 208+128с.(п) 31,5
6. Ян Улоф ЕКГОЛЬМ. Людвігові Хитрому – ура, ура, ура! – Л.: Видавництво Cтарого Лева, 96 с.(п) 31,17
7. Катерина МАТЮШКІНА, Катерина ОКОВИТАЯ. Ага, упіймався! Шкарпетки нарізно! – К.: Махаон–Україна, 192+224 с.(п) 30,67
8. Володимир ФЕДИНИШЕНЕЦЬ. Із котом і без кота. – Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 44 с.(п) 24,75
9. Іван МАЛКОВИЧ. Золотий павучок. – К.: А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА, 24 с.(п) 19,83
10. Іван ФРАНКО. Лис Микита. – К.: Фрески. 312 с.(п) 18,75
11. Іан ВАЙБРОУ. Капосна книжка Маленького Вовчика; Геройська книжка Малого Вовчика. – Л.: Добра читальня, 128+202 с.(п) 18,33
12. Всеволод НЕСТАЙКО. Найновіші пригоди їжачка Колька Колючки та зайчика Косі Вуханя. – К.: А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА, 160 с.(п) 17,33
13. Всеволод НЕСТАЙКО. Країна Сонячних зайчиків. Сер. «Улюблені книжки». – К.: Країна мрій, 352 с.(к) 12,92
14. Катерина ПАНЬО. Полювання на сліпса. Сер. «Сучасна дитяча проза». – К.: Грані–Т, 12,33
Твори для середніх і старших школярів
1. Володимир РУТКІВСЬКИЙ. Джури–характерники. – К.: А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА, 448 с.(п) 86
2. Леся ВОРОНИНА. Сни Ганса Християна. – К.: Грані–Т, 104 с.(п) 42,33
3. Казка про Сонце та його сина: Українська літературна казка. Сер. «Піраміда казок». – Л.: Піраміда, 468 с.(п) 32,58
4. Микола ГОГОЛЬ. Вечори на хуторі біля Диканьки. – К.: Махаон–Україна, 136 с.(п) 32,17
5. Ґурам ПЕТРІАШВІЛІ. Чудеса Маленького Міста. – Л.: Видавництво Cтарого Лева, 216 с.(п) 27,33
6. Дитяча Євангелія. – К.: А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА, 42 с.(п) 26,5
7. Олекса РОСИЧ. Отто, Принц Львівський. Сер. «Дивовижні світи». – Л.: Видавництво Cтарого Лева, 266 с.(п) 22,67
8. Славна козацька епоха в історичних художніх творах вітчизняних класиків. – Донецьк: БАО, 640 с.(п) 22
9. Дж. Р. Р. ТОЛКІН. Сказання з Небезпечного Королівства. – Л.: Астролябія, 400 с.(п) 18,33
10. Галина МАЛИК. Третя подорож Алі. – Вінниця: Теза, 164 с. 18,08
11. М.В.ГОГОЛЬ. Тарас Бульба. – Х.: Ранок, 112 с.(п) 14,83
12. Ігор КАЛИНЕЦЬ. Данка і Крак. – Л.: Піраміда, 92 с.(п) 11,33
13. Надія ГУМЕНЮК. Зустріч на Босому мосту. Сер. «Сучасна дитяча проза». – К.: Грані–Т, 184 с.(п) 10,83
14. Роберт Льюїс СТІВЕНСОН. Острів скарбів. Сер. «Шукачі пригод». – К.: Махаон–Україна, 240 с.(п) 10,58
Розвиваюча та пізнавальна література
1. Український космос. – К.: А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА, 46 с.(п) 93
2. OXFORD. Велика енциклопедія школяра. – К.: Перо, 664 с.(п) 42,5
3. Моя Україна. Атлас. – К.: Картографія, 32 с.(п) 32,92
4. А. А. КЛІМОВ. Давній світ; Д. В. ЛЕОНТЬЄВ. Живий світ; О. Г. СТАДНИК. Країни світу. Сер. «Велика ілюстрована енциклопедія». – Х.: Ранок, 288+320+320 с.(п) 30,33
5. А.А.КЛІМОВ. Україна. 101 видатна постать. Сер. «Україна». – Х.: Ранок, 64 с.(п) 29
6. Олесь ІЛЬЧЕНКО. Риби річок та озер. – К.: Грані–Т, 88 с.(п) 25,5
7. Велика книга юного дослідника. – К.: Країна мрій, 96 с.(п) 24,42
8. Ілюстрований атлас. Всесвіт; Земля. – К.: Махаон–Україна, 128+200 с.(п) 21,58
9. Велика ілюстрована енциклопедія динозаврів. – К.: Махаон–Україна, 256 с.(п) 15,83
10. Карен ФАРРІНҐТОН. Історичний атлас експедицій. – К.: ЕСЕМ Медіа Україна; Темпора, 192 с.(п) 13,75
11. Чарівна Україна. 5000 фактів. – Х.: Ранок, 336 с.(п) 12,17
12. Віталій ВЛАСОВ, Оксана ДАНИЛЕВСЬКА. Визначні пам’ятки України. Сер. «Події і люди української історії». – К.: Махаон–Україна, 152 с.(п) 11,33
13. М.О.ПАНКОВА. Велика книга експериментів: Історія винаходів. Видатні вчені. Лабораторія вдома. Сер. «Ілюстрована енциклопедія школяра». – Х.: Ранок, 144 с.(п) 11,33
14. Т. А. КОХАНІЙ. Океани, кораблі, люди. – Х.: Ранок, 336 с.(п) 8,83
У квітні у столиці відбулася прем’єра спільного проєкту Херсонського обласного драматичного театру імені Миколи Куліша та Київського академічного театру «Колесо» — вистави про замасковані надії позбутися самотності «Надвечір’я з рок-н-ролом». >>
Українською перекладено вже другу книжку американського нейробіолога Девіда Іґлмена. >>
У Києві цього тижня завершується показ великого виставкового проєкту «Алла Горська. >>
Прем'єрні «Друзі» - це про пари: двоє жінок і двоє чоловіків. Історія також просякнута нашим сумним сьогоденням, накладає свій відбиток війна. Утім в ній спалахують миттєвості, де є місце любові, дружбі, теплу та іншим земним радощам, з яких і складається життя. >>
За даними Міністерства освіти і науки Латвії, російська мова викладається як друга іноземна майже в половині латвійських шкіл. >>
Режисер документального фільму «20 днів у Маріуполі» Мстислав Чернов привіз до України перший в історії вітчизняного кіно «Оскар», а також статуетку Британської академії кіно і телевізійних мистецтв (BAFTA). >>
