Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Сам факт, що кожен із шести студійних альбомів групи ставав етапним у творчості команди і в цілому позитивно впливав на розвиток української рок–музики, свідчить не лише про талант Святослава Вакарчука і компанії, а й про справді високий рівень фаховості менеджменту групи. До речі, із надзавданням промоції колективу в рідній країні та за її межами у нас поки що може впоратися менеджмент «Гайдамаків», хоча там головний напрям діяльності — на європейський та світовий музичні ринки... У процес видання нових альбомів «Океану Ельзи» з бажано новими ідеями і концепціями, в них закладеними, задіяно цілий «мозковий центр» — той самий менеджмент, який також опікується організацією промо–кампаній і промоційними концертними турами нових альбомів. І рівних «Океанам» у нашій країні поки що немає.
Те, що композиції з нового альбому багато в чому нагадують один із ранніх альбомів «Янанебібув», також не є випадковістю. Річ у тім, що ширші верстви прихильників гурту без особливого ентузіазму зустріли численні оркестрові експерименти в попередніх альбомах команди, адже явно не були готові до арт–рокових формул у піснях своїх улюбленців. Власне тому, очевидно, «океани» й повернулися до апробованої схеми звучання «чотири інструменталісти плюс голос»... «Кому тюрма, а кому й DOLCE VITA» — цей приспів міцно врізається у свідомість слухача неспростовною аксіомою, а сам фразеологізм «солодке життя» ніби іронізує над подібним життєвим кредо. Такі композиції як «Небо над Дніпром», «Я так хочу», «На лінії вогню», «Більше для нас» роблять честь групі, яка послідовно «тримає лінію» і не знизила градуси драйву, темпераменту, вогню, а також насичує пісні емоціями суму, протесту, сарказму і ніжної лірики, далекими від гламурної мішури попсових одноденок.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>