Закордонні культурні центри в Україні одночасно звернули погляди на наш театр. Місяць тому в столичному Молодому театрі за підтримки Французького культурного центру відбулася постановка абсурдистської вистави «Поки мама не прийшла» (реж. Крістоф Фьотріє, п’єса Ремі де Воса). І ось днями схожий проект спільно з Британською Радою реалізував Театр на Подолі: українські режисери поставили три п’єси сучасних британських драматургів: «Вночі», «Шість чорних свічок», «Кількість (Батько і діти)». На прем’єру «Шести чорних свічок» запросили автора — шотландського письменника і драматурга Деса Діллона.

Дес Діллон — сучасний драматург, чиї п’єси ставлять у Шотландії. Постановка його роботи за кордоном (йдеться про «Шість чорних свічок» у Театрі на Подолі) — перший досвід. Не часто до нас приїздять іноземні автори, чиї твори представлені в Україні, тому «УМ» вирішила представити українському глядачеві драматурга, чию п’єсу вони можуть оцінити протягом цього театрального сезону.

Сам факт, що кожен із шести студійних альбомів групи ставав етапним у творчості команди і в цілому позитивно впливав на розвиток української рок–музики, свідчить не лише про талант Святослава Вакарчука і компанії, а й про справді високий рівень фаховості менеджменту групи. До речі, із надзавданням промоції колективу в рідній країні та за її межами у нас поки що може впоратися менеджмент «Гайдамаків», хоча там головний напрям діяльності — на європейський та світовий музичні ринки... У процес видання нових альбомів «Океану Ельзи» з бажано новими ідеями і концепціями, в них закладеними, задіяно цілий «мозковий центр» — той самий менеджмент, який також опікується організацією промо–кампаній і промоційними концертними турами нових альбомів. І рівних «Океанам» у нашій країні поки що немає.

На наших очах іде в небуття потужній феномен повсякдення ХХ сторіччя: ілюстрована поштова листівка. Відтоді, як 1869–го Австрійська пошта запровадила нову послугу — відкриті листи, — ці видові картонні клаптики стали супермодними. У перший рік нового сторіччя Всесвітній поштовий союз зафіксував 2,5 мільярда таких відправлень. А 1905–го, коли затверджено стандарти поштівки (з якими вона дожила до дня нинішнього), переслано вже сім мільярдів. У середині ХХ сторіччя випуск листівок перетворився на вельми прибутковий сеґмент книжкового ринку.