Тести і протести

Одним з аргументів проти недосконалості системи ЗНО, висловлених Дмитром Табачником ще до його призначення на посаду міністра освіти, є недоступність пунктів тестування. «Є маса випадків, коли діти, встаючи вночі, по 300 кілометрів тряслися в дорозі, щоб дістатися до пунктів тестування. В якому стані вони сідали за тести?» — обурювався він у квітні минулого року. А я згадала, як вступаючи до університету в 1991 році, вставала о третій ночі, щоб пішки подолати три кілометри до залізниці, потім дві з половиною години «трястися» електричкою до Києва, а потім ще й встигнути добратися на дев’яту ранку до університетських корпусів «на виставці». В якому стані я складала іспити?

Ми вже це проходили

Пригадую свій останній усний іспит з української мови і літератури. З двома питаннями я швидко впоралася, а на третє мені попалася поезія Стуса, яку за шкільною програмою ми не вивчали. Це ж був 91й рік, коли у програмі з’являлися нові імена, а книжок не було, та ще й у селі! Пригадую, як екзаменаторки сперечалися: одна була готова судити за «всією суворістю», а друга її вмовляла: ну давайте поставимо четвірку, потрібен лише один бал — і вона пройде за конкурсом! Сувора екзаменаторка була непохитною і «вліпила» мені «трояк». Уже коли з третьої спроби таки вступила до університету, у викладачки, яка колись мене «зарізала», я була найкращою студенткою. До чого я веду? До того, що будьякий іспит — він суб’єктивний. Про все це чудово знає і пан Табачник. «Міністр освіти і сам вступив на історичний факультет КНУ ім. Шевченка лише з третього разу, — каже народний депутат Леся Оробець. — І йому тоді довелося відчути на собі, що таке «об’єктивність вступної кампанії» за іспитами. Ми вже мали схожий експеримент у 2006—2007 роках, коли тестування доповнювалося екзаменами, й іспит був фільтром для вступу в ручному режимі. Тоді 70% абітурієнтів визнавали, що стикалися з корупційними діями при вступі. Сьогодні нам не пропонують нічого нового. Лише на догоду ректорам, які бояться, що до них не підуть студенти, намагаються зламати систему, яка працювала успішно останні два роки».

Експерти погоджуються: певні недоліки в системі ЗНО є. Але їх можна виправити. Не треба винаходити велосипед, а просто врахувати досвід зарубіжних країн. «ЗНО виправдало себе як об’єктивний інструментарій, на якому можна побудувати вступну кампанію, — каже Ліля Гриневич, голова правління МБО «Центр тестових технологій та моніторингу якості освіти». — Але проведене нами дослідження показало і деякі недоліки ЗНО, які треба виправити. Сьогодні ми чуємо: давайте їх виправимо шляхом повернення у виші вступних іспитів. У 2002 році, коли було ініційовано розробку ЗНО в Україні, на запитання «Чи вважаєте ви систему вступних іспитів до вишів прозорою й об’єктивною?» 63% молодих людей сказали «ні» й лише 21% — «так», а ще 16% не змогли визначитися. Тому додавання вступних іспитів до ЗНО — це повернення в минуле. А нам потрібно йти вперед. І ми можемо йти тими шляхами, які вже давно «протоптані» у світі».

Де ж той «свій» студент?

Під час минулої вступної кампанії одним із недоліків ЗНО ректори ВНЗ називали мені неможливість визначити мотивацію абітурієнта, а отже, відібрати «свого» студента. Леся Оробець побоюється, що «талановитий учень із сільської школи з худим батьківським гаманцем» «своїм» у такому випадку ніколи не стане. «Справді, сьогодні основний аргумент ВНЗ — ми не можемо сформувати «нашого, власного, специфічного» студента, — продовжує Ліля Гриневич. — Але не треба його відбирати шляхом повернення вступних іспитів, які часто відбуваються в режимі ручного керування. Як тут бути? Ми даємо конкретні пропозиції. Перше: треба ввести систему коефіцієнтів, які розробляє виш щодо іспитів. Наводжу приклад: технічний ВНЗ, для нього важливішим є результат тестування з фізики, а не з мови. Якщо ми накладаємо коефіцієнт 0,5 на українську і залишаємо фізику з коефіцієнтом 1, ми визначаємо, що важливіше для цього вишу. У медичному ВНЗ найважливіше, можливо, щоб сюди потрапили люди, мотивовані до цієї праці. Наприклад, які мають певний досвід роботи в медичних закладах. І за це теж можна плюсувати додаткові бали. Але базовим на 80% має бути результат неупередженого зовнішнього оцінювання».

Чи обов’язкова «калинова»?

Нинішнього літа уперше тестування мали відбутися стовідсотково державною мовою. Новий уряд побачив у цьому порушення прав нацменшин і пропонує дозволити обирати мову тестів. «Що є під цією вершиною айсберга? Тести треба перекласти, — каже Леся Оробець. — Фізично ми ще можемо це зробити, але переклад їх на п’ять мов — це неминуче джерело витоку інформації. Де гарантія, що завтра тести не буде опубліковано в інтернеті? І чи зможемо ми провести належним чином перереєстрацію учасників ЗНО? І чи буде відповідне фінансування, адже один тестовий комплект коштує 65—70 гривень».

Якщо українська мова все одно є обов’язковим предметом для вступу до вишу, може, новий уряд запропонує ще й ці тести перекласти на російську чи болгарську? Виникає питання: якщо людина спроможна скласти щонайменше на 124 бали українську, то чому ж вона не складе державною мовою історію чи математику?

«Мовне питання, яке так жваво обговорюють, не є на сьогодні критичним, — каже керівник проекту «Тестування і моніторинг в освіті» Віктор Гудзинський. — Під час досліджень ми отримали цікавий результат: на Луганщині загальна успішність вступу абітурієнтів, які складали ЗНО українською, — вища, ніж тих, хто складав їх російською! І дзеркальне відображення цього маємо у Львівській області: ті, хто здавали російською, загалом мають більший відсоток успішності, ніж ті, хто здавав українською». З цього всього напрошується висновок, що людина, яка не лінується вивчити ще одну мову, є активнішою і спраглішою до знань, ніж той, кому «ето нє нужно».

Якщо «в бій ідуть старики»

Ще одне: повернення у ВНЗ іспитів начебто допоможе вступити тим абітурієнтам, які закінчили школу кілька років тому. Бо тести, мовляв, вони не напишуть. Чомусь у суспільстві склалося враження, що до ЗНО готуватися треба, а до іспитів — ні! «Якщо перерва в навчанні була, то до вступу все одно треба готуватися», — переконаний Євген Бистрицький, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» (цей фонд є співзасновником Центру тестових технологій і моніторингу якості освіти). «Згідно з нашим дослідженням, якщо своє право навчатися реалізувало 57% «свіжих» випускників, то серед випускників минулих років — приблизно 34%. Це єдина прогалина цієї системи, з точки зору справедливості, — каже Володимир Ковтунець, експерт Програми сприяння ЗНО в Україні. — Але вже розроблено методологію вирішення цієї проблеми, яку запозичено з інших країн. Для цього запроваджують тест загальних навчальних компетентностей, для проходження якого потрібно мінімум шкільних знань і голову, яка вміє мислити і приймати рішення. Тобто цей тест оцінює здатність людини здобувати нові знання». Леся Оробець додає, що в четвер на зборах Академії педагогічних наук її президент Василь Кремень повідомив, що такий тест на здібності вже розроблений і готовий до впровадження в наступному навчальному році.

ДО РЕЧІ

Згідно з дослідженням якості системи вступу до університетів на основі ЗНО, довіра до зовнішнього незалежного оцінювання серед студентів досягла 86%, серед абітурієнтів — 85%. Не довіряють ЗНО лише 8% працівників шкіл та 23% працівників вишів. Схвалюють та підтримують тестування 90% працівників шкіл, 82% студентів. Не схвалюють тестування лише 29% працівників вишів та 29% випускників шкіл. Учасники опитування також зазначили, що якість тестових завдань — суттєво вища порівняно із 2007 роком.

ВОНИ ПРАЦЮЮТЬ

За словами віцепрем’єра Володимира Семиноженка, ось як новий уряд бачить реформу освіти: 12річка залишиться, тести дозволять складати не тільки українською, а й іншими мовами, а вступні іспити до ВНЗ буде відтерміновано на наступний рік (цьогоріч будуть тільки тести). І ще — підручники з історії України буде деполітизовано, вони, за словами Семиноженка, «не повинні мати кольорів — ні помаранчевого, ні білоблакитного, ні будьякого іншого».

ВАЖЛИВО

Ліля Гриневич, керівник Центру тестових технологій та моніторингу якості освіти:

— Раніше ми не мали жодної порівняльної інформації про якість навчання у школах. І тільки після запровадження ЗНО з’явилася можливість проаналізувати, як навчають у наших школах. Виявилося, що в Україні — величезна прірва між різними навчальними закладами. І цим порушено конституційний принцип рівного доступу до якісної освіти вже на етапі загальної середньої школи.