За металургію і статистику — до дна!

13.03.2010

Уже другий тиждень, щодня, вставши з ліжка, я одразу ж іду пишатися українськими металургами. Ще б пак — за минулий місяць наростили хлопці обсяг виробництва майже на 12%! Із усвідомлення, що дванадцять — це багато, а особливо у кризу, я відкриваю інтернет. І далі милую око урядовою статистикою: інфляція зменшується, платіжний баланс стрімко поліпшується, ВВП та все, що досі падало, починає загрозливо підніматися... Ще місяць–другий — і взагалі будемо ми з вами ого–го!..

Ні, сказати, що я не довіряю офіційній статистиці, було б неправдою. Бо вона, тобто статистика, зазвичай не бреше. Вона недоговорює. І має дуже підлу звичку мовчати про головне. Від цього моя особистість по–зрадницьки роздвоюється: на її громадянську та обивательську частини. Бо коли той мій бік, котрий пишається нашими глобальними досягненнями, має всі підстави бути задоволеним, інший задає просте, але підступне питання: «Ну і що тобі з цього?». Тобто хтось із нас своїм шлунком відчув, що макроекономічні показники в державі йдуть угору? Ні? А чому?!!

Ось, скажімо, місяць тому несподівано для експертів закінчилася (призупинилася?) економічна криза в Японії. Промисловість зросла «чуть–чуть», на якихось 2,5%. І обсяг продажів зріс приблизно на таку саму суму. І що ви думаєте? Ніколи не повірите: рівень роздрібних цін у країні завдяки цьому ... знизився на 1,3 відсотка. Іншими словами, товари в магазинах, хоч і не набагато, але стали дешевшими.

Словосполучення «товари дешевшають» до наших реалій не в’яжеться ні практично, ні теоретично. Те, що все в магазинах дорожчає, ми знаємо. Інша річ — глянути на це подорожчання збоку і зрозуміти, наскільки дорожчає. І ось він — такий ракурс. «Прикордонна служба фіксує значне збільшення обсягу контрабанди». Ну, на те вона й служба, щоб фіксувати, а контрабанда і кордон — це, як колись казали, «Ленін і партія — завжди разом». Але найсмішніше, що колись дрібні порушники митних правил заробляли, переправляючи дешевий український товар на ситий Захід, а віднедавна ... змінили напрямок руху на протилежний. Тобто завозять до нас значно дешевші європейські продукти.

Слово «значно» у попередньому реченні пропустити не можна, бо якби прибуток від цього бізнесу був малий, то ним би ніхто не займався. І якщо навіть західні дипломати, працюючи в Україні, отримують доплату від свого МЗС за «дорогі продукти харчування», то чому б цей нюанс не врахували спритні хлопці із депресивних прикордонних регіонів нашої держави? Ось і статистика: 74% всіх зафіксованих випадків контрабанди через західний кордон — це м’ясо (привіт чиновникам, котрі розповідають про стабільне зростання українського АПК). Везуть м’ясо переважно з Польщі. І традиційне українське сало нині також зрізають із євросоюзівських свиней. Утім м’ясо — у невеликих обсягах — возили давно. Хіт сезону 2010: цукор і крупи, зокрема гречка. Навіть спиртні напої, які на Заході обкладають шаленим акцизом, і ті нині — бажана контрабанда в Україні з Угорщини та Румунії.

Якщо хтось раптом не знає: рівень доходів українців є значно нижчим, ніж на Заході, за цим показником ми — на одному з останніх місць у Європі. А товари, зокрема продукти харчування, там, як ми бачимо, є суттєво дешевшими... Я навіть не про справедливість чи порівняльний рівень життя пересічного українця. А про підґрунтя: еластичність економіки, професіоналізм чиновників та прозорість влади. Бо нереформована економіка, як наша, ніколи не дасть позитивного результату «на виході» навіть від дуже сприятливих тенденцій «на вході»: японці не дадуть збрехати. Натомість «мутна вода» дає змогу не тільки будувати корупційні схеми, а й успішно робити вигляд, що назагал усе в країні добре. І навіть у час, коли ця країна стрімко мчить до краху, ми завжди можемо побачити поряд із собою позитив. Наприклад, успішних металургів.