Коли торік я зустрічався з директором американської «Книжки року», мій нью–йоркський колега щиро здивувався тому, що в українському рейтинґу є номінація «Хрестоматія», де оцінюються класичні твори. Йому було невтямки, як і навіщо порівнювати давно й загально відомі тексти.

Ще донедавна українські театри підтримували досить тісні стосунки з режисерами близького, а часом і далекого зарубіжжя. Нині ж від ідеї залучити «імпортних» митців до вітчизняного творчого процесу театральне керівництво, як правило, змушене відмовлятися — сьогодні для бюджету завеликим є не те що гонорар режисера, а й оплата готельного номера для нього на час репетицій. Але іноді ситуація складається так, що з цією практикою вдається сперечатися.

«Картини, які ми показували під час «Уїкенду в Каннах», що був у грудні, — досить важкі. Тому під час цього кінопоказу ми вирішили представити легкі фільми», — директор Французького культурного центру Матьє Арден тримає келих із червоним вином на вечірці з приводу відкриття фестивалю «Вечори французького кіно». На другому поверсі київського кінотеатру «Україна» неймовірно людно: камери ледве розвертаються, щоб «упіймати» «зірок», пиво сусіда — тільки й пильнуй, щоб не вихлюпнулося на тебе.

У Жовтневому палаці за сприяння продюсерського центру Jazz in Kiev відбувся концерт мегазірки світового джазу — Бобі Макферріна. Програма складалася зі світових шлягерів, класики, world music та оригінальних композицій самого виконавця, інтерпретованих у вибагливих імпровізаціях його феноменального голосу в форматі а cappella.

Узагалі–то сьогодні дитячий письменник Всеволод Нестайко мав би зранку задувати 80 свічок на іменинному торті. Але, як казав Карлсон, краще 80 тортів і одна свічка. Тим паче Всеволод Зіновійович, як і будь–який правильний дитячий письменник, любить солодощі. А ми — діти, яким пощастило в потрібному віці прочитати його «Тореадорів із Васюківки», «В країні Сонячних зайчиків», «Незвичайні пригоди в лісовій школі», любимо його героїв. Схоже, після того як Іван Малкович у 2004 році видав у новій редакції його «Тореадорів з Васюківки» — почався новий Нестайків бум: видавництва наперебій друкують тиражі його творів, уже добралися до перевидання повістей, написаних у 1970–60–ті роки. З 2004 року тільки «А–Ба–Ба–Га–Ла–Ма–Га» зробила 14 видань «Тореадорів». «Ми продаємо в середньому 18 тисяч цього роману в рік, — каже Іван Малкович, — це більше, ніж продажі одного тому «Гаррі Поттера».

Наразі письменник не дуже добре почувається, і змушений відмовлятися від інтерв’ю, але для нашої газети зробив виняток.