Віталій Попков: Якщо в Колумбії завернути не туди — велосипед украдуть запросто

29.01.2010
Віталій Попков: Якщо в Колумбії завернути не туди — велосипед украдуть запросто

Іноді здається, що над нашими спортсменами хтось проводить експеримент, випробовуючи їхню витривалість. Скажімо, біатлоністи можуть провести плідні збори лише за кордоном, але завжди ходять серед претендентів на медалі найпрестижніших змагань і мають перспективну молодь. Подібне можна сказати і про фристайлістів чи саночників. Схожа ситуація — в українських майстрів велотреку. В Україні зараз є лише одна діюча споруда, де можна займатися цим видом спорту, — у Львові. Попри це, на Олімпіаді в Пекіні наша велосипедна збірна здобула одну нагороду, та й цього сезону її представники вдало виступають на міжнародних стартах. Одного з них, 26–річного кримчанина Віталія Попкова, після «золота», здобутого на грудневому етапі Кубка світу, визнали спортсменом місяця в Україні. «УМ» поцікавилась у переможця передусім тим, як вітчизняні велосипедисти примудряються зберігати бойову форму у скрутних умовах.

 

«Свій шанс я використав»

— Віталію, етап у колумбійському місті Калі був для вас першим у цьому сезоні — на перших двох виступав Віталій Щедов. Перемога стала несподіванкою?

— Я всерйоз налаштовувався на ці змагання, адже в Колумбії у мене був практично єдиний шанс поборотися за путівку на чемпіонат світу, який у березні відбудеться в Данії. Як бачите, використав його сповна.

— У Колумбії ви у кваліфікації показали свій рекордний час — 4 хв. 23,1 сек. Наскільки реально поліпшити його до весни?

— Не хочу загадувати, але, щоб змагатися за нагороди, скажімо, на Олімпійських іграх, потрібно їхати з часом 4,15. Якщо стабільно мати можливість виступати на хороших міжнародних стартах, відповідно тренуватися, вважаю, цього цілком реально досягнути.

— Позаду чотири етапи Кубка світу, а ви виступали лише на одному з них. У вас є якесь право обирати конкретні змагання, чи основну роль тут відіграє рішення тренерів?

— Рішення ухвалюють винятково тренери, кого на які старти виставляти. В індивідуальній гонці переслідування на чемпіонаті України я був другим, поступився Віталію Щедову. Саме тому він і змагався на більшій кількості етапів.

— На березневому чемпіонаті світу кого вважаєте основними претендентами на медалі?

— Спортсменів із Великої Британії, Австралії, США. Додайте сюди «темних конячок», які завжди можуть проявити себе. Але це залежить від готовності спортсменів конкретно на той період. Сам я сподіваюсь набрати до чемпіонату оптимальну форму.

«У росіянина велосипед відібрали силою»

— Колумбія, де ви здобули золоту медаль, асоціюється, швидше, зі стріляниною та боротьбою проти наркокартелів, ніж із розвиненою спортивною інфраструктурою. Звідки такі можливості для проведення етапу Кубка світу?

— Секрет тут простий: наявність відповідного треку доповнюється достатнім фінансуванням, іншою спортивною та туристичною інфраструктурою. Тоді подається заявка на проведення престижних змагань на власній території до Міжнародної федерації велоспорту, а вже вона вирішує, задовольняти її чи ні. Думаю, Україні теж дозволили б організувати такий турнір у майбутньому, якби ми мали відповідні можливості.

— Які ваші враження від поїздки до колоритної південноамериканської країни?

— Тепло, але небезпечно. Криміногенна ситуація в Колумбії, наскільки я зрозумів, складна. Коли ми поверталися з треку після тренувань, то їхали лише по центральній вулиці міста Калі. Якщо десь повернеш не туди, можеш залишитися без велосипеда, і це в кращому випадку. Скажімо, неприємною була ситуація з російським спортсменом, якого на вулиці нахабно збили з велосипеда та відібрали його.

— А чи доводилося вам стикатися зі ще чимось незвичним у таких екзотичних країнах, як Китай чи Колумбія, де відбуваються етапи Кубка світу? Скажімо, місцева кухня не вибиває з колії?

— Китай — це окрема тема. Там полюбляють гостру їжу, і потрібно якось виходити із ситуації, шукати прийнятні страви. Але ми їздимо вже не перший рік, і наразі якихось проблем через місцеву кухню у мене не виникало. Намагаємося пристосуватися до особливостей кожної країни, де виступаємо.

— До речі, а яку їжу краще вживати при підготовці до важливих змагань? Є якісь винятки щодо меню?

— Жирні та смажені страви не рекомендуються взагалі. Якщо говорити про м’ясо, то воно повинно бути вареним. А взагалі найкраще вживати натуральні продукти.

«В Україні тренуюся тільки на шосе»

— Ви є членом велосипедної команди ІСД, яку вважають представником другого ешелону в шосейному велоспорті. Чи маєте амбіції спробувати себе в сильнішій компанії?

— Потрібно показувати сталі високі результати, аби тебе помітили та запросили змагатися в гонках серії «Протур». Одночасно можна поєднувати змагання на шосе й треку — це випереджаючи ваше запитання, чи можу я відмовитись від трекових гонок на користь шосейних. На шосе, коли їдеш на довгі дистанції, формується витривалість організму, напрацьовується швидкість. Після цього можна суттєво додати на трекових змаганнях.

— Як позначився на вашій кар’єрі переїзд із Криму до Донецька, під крило корпорації ІСД?

— Тут відчув абсолютно інше ставлення до себе як до спортсмена. Люди мають амбітні плани, які намагаються підкріплювати відповідними ресурсами. Це місце, де мені комфортно працювати.

— Рік тому в інтерв’ю «УМ» ваш партнер по збірній Віталій Щедов дуже нарікав на ситуацію, що склалася в Україні з придатними для тренування велотреками. Чи змінилося щось за цей час на краще?

— Усе залишилось на своїх місцях. Особисто я тренуюсь тільки на шосе, більше — в рідному Криму. Єдиний нормальний велотрек в Україні є у Львові, але зараз у цьому приміщенні зовсім не ті умови, аби нормально займатися. Там настільки холодно в зимові місяці, що краще вже їздити кримськими трасами. До Львова я потрапляю лише на чемпіонат чи Кубок України.

— То де ви в такому разі тренуєтеся на треку?

— Нам краще приїхати десь за тиждень до старту закордонних змагань і потренуватися на місці. Тут набагато комфортніше займатися, і підготовка буде більш плідною. Але основну увагу я приділяю їзді на шосе.

— А як справи зі спорудою, яку мали звести в Сімферополі?

— Тут уже тривалий час говорять про будівництво... Однак із того моменту, як знесли старий трек, робота вперед не просунулась.

— За наявної в Україні інфраструктури для тренувань трековиків навіть незручно питати, чи замислюєтеся ви про кар’єру тренера…

— Авжеж, ви правильно помітили — без відповідних умов важко буде працювати. Але навички, уміння є — чому б колись не виховати когось собі на зміну (посміхається). Треба ж комусь піднімати велоспорт у нашій країні.

— Трапляється, що українські спортсмени змінюють громадянство, коли їм пропонують кращі умови за кордоном. Ви б погодилися на такий крок, якби надійшла пропозиція?

— Це залежить від людини. Звичайно, що кожен хотів би тренуватися у відповідних умовах, мати відповідні можливості в області медицини. Якщо говорити про зміну громадянства, то важко щось сказати, адже ще ніколи я не стикався з такою ситуацією.

Заповітні мрії й перші велосипеди

— Нещодавно з олімпійської програми вилучили індивідуальну гонку переслідування — найуспішнішу для вас дисципліну у велотреку. На що тепер потенційно будете розраховувати при потраплянні на Олімпійські ігри?

— Звістка про індивідуальну гонку була справді не приємною — вона з’явилася якраз тоді, коли я виграв золоту медаль на колумбійському етапі. Тепер нам залишилося готуватися до командної гонки переслідування. Якщо зможемо завоювати хоч якусь медаль у цій дисципліні — буду неймовірно щасливий. Але спочатку треба буде отримати ліцензію до Лондона.

— Вручаючи вам приз найкращого спортсмена грудня, президент НОК побажав здійснення мрій. А яка вона — спортивна мрія Віталія Попкова?

— Думаю, що не буду надто оригінальним у своїй відповіді — мрію завоювати нагороду на Олімпійських іграх. Я дуже наполеглива та вперта людина, тому зроблю все, аби досягнути цього. Тим більше що за останні роки відчутно додав як спортсмен і відчуваю в собі сили для більших звершень. Головне, аби не втрачалась мотивація.

— А свій перший велосипед зараз пригадаєте?

— Якщо говорити про спортивний, то це був харківський «Старт–шосе». А коли копнути глибше, в дитинство, то починав я із «Зайчика» з двома додатковими колесами, що допомагали не падати. Потім цю страховку зняв, а з часом перейшов на «Україну», на якій їздив дуже довго (сміється). Отакі перші кроки у велосипедний світ.

 

ДОСЬЄ «УМ»

Віталій Попков

Майстер спорту міжнародного класу з велосипедного спорту.

Спеціалізація на треку — індивідуальна гонка переслідування.

Народився 16 червня 1983 р. у с. Новоселівка (АР Крим).

Срібний призер чемпіонату світу 2007 р., триразовий чемпіон Європи, неодноразовий переможець та призер етапів Кубка світу. Учасник Олімпійських ігор 2004 та 2008 рр.

Закінчив Національний університет фізичного виховання та спорту України.

Тренери — Микола Мирза, Євген Новиков.

Перший тренер — Володимир Голубєв.

Виступає за команду ІСД та товариство «Динамо».

Зріст — 184 см, вага — 80 кг.

Неодружений.