Класика української традиційної кухні — запечене порося. Раніше такий кулінарний витвір поставав на столах заможних співвітчизників найчастіше після Великодня: і піст закінчувався, і в господарстві активно з’являлося потомство домашніх свиней. Сьогодні тушку для запікання можна купити у супермаркетах.
Щоби страва вдалася, треба взяти дуже молоде порося вагою до чотирьох кг. Ретельно вимиту тушку впродовж кількох годин вимочують, два–три рази змінюючи холодну воду з невеликою кількістю оцту. За годину до запікання натирають сіллю зверху та зсередини. Тим часом готують начинку. Її можна зробити з поросячої печінки, яку перед тим хвилин 20 вимочують у молоці, і підсмажити шматочками разом із двома цибулинами. Знявши з пательні, печінку дрібно січуть, з’єднують із намоченою у молоці булкою (200—300 г), чотирма посіченими вареними яйцями та одним сирим, усе солять і перчать. Інший варіант начинки — з гречаною кашею. Дві склянки гречки треба змішати зі шкварками з цибулею, потім додати підсмажені шматки печінки та легенів, чотири посічені варені яйця, сіль і перець. Якою б начинкою не нафарширували тушку, отвір треба зашити так, щоб потім легко було зняти нитки.
Начинене порося змащують олією чи смальцем і в глибокому деко ставлять у духовку, розігріту до 240 градусів, підливаючи трохи води, щоб не підгоріло. Пекти треба близько двох годин, постійно змащуючи олією чи обливаючи рідиною з деко (якщо вона випаровується, періодично доливають воду). Коли тушка повністю зарум’яниться, а шкірка трохи підсушиться — страва готова. Запечене порося, як правило, подають із тертим гострим хроном. Проте підійде і гірчиця, і томатний соус.
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
