Вчимося… працювати

Сходити в кіно, посидіти з друзями в кафе, купити собі кілька нових модних речей, та що там — заплатити за проїзд та купити продуктів — на все потрібні гроші. А де їх брати студентам, коли стипендія становить усього 520 гривень за місяць? Потрібно йти працювати, адже, якщо вважаємо себе дорослими, коли вночі їдемо гуляти в клуб, брати гроші в батьків уже незручно...

Яку роботу в наш час може знайти студент? Відкриваю інтернет та починаю перебирати вакансії. Тут потрібен досвід роботи, а тут – повна зайнятість. Нічого з цього мені не підходить, бо ж маю ще й учитися. А ось робота промоутера, оператора кол–центру та роздавальника листівок — це вже щось, до того ж, нещодавно я бачила оголошення в одному кафе, де потрібні офіціанти.

Видзвонювати майбутнє місце роботи починаю з кол–центру, де треба буде консультувати щодо продукції однієї відомої компанії, приймати замовлення. Можу сказати, що робота неважка, проте платять за неї зовсім небагато — 9 гривень за годину і вимагають підписання контракту, оскільки ж я маю нестабільний графік навчання і не зможу завжди приходити в чітко визначений час, — варіант відпав. Доведеться пробувати щастя в роздаванні листівок. Звичайно, тут «шкідливе виробництво», адже на вулиці зараз такий мороз! Окрім цього, мені все начебто підходить. Тобі дають пачку листівок, а ти намагаєшся вручити їх перехожим. До речі, оплата, хоча й невелика, але більша за запропоновану у кол–центрі — 15 гривень за годину. Намагаюся все ж знайти тепліше місце роботи. Тож іду влаштовуватися на роботу в кафе. Але тут мене спіткала повна невдача, тому що працівники потрібні саме в той час, коли я навчаюсь. Шкода, бо заробляла б 1200 гривень плюс чайові!

Отож залишається ще надія влаштуватися промоутером. Бажаючих на цю вакансію виявилося багато, і, щоб відібрати майбутніх промоутерів, роботодавці влаштували конкурс: потрібно було залізти на стільчик та продекламувати вірш. З цим у мене проблем ніколи не було, отож, я пройшла. Графік можна обирати самому, я вирішила працювати у вихідні. Зарплатня — 20 гривень за годину, що мене повністю влаштувало. У суботу я прийшла до вказаного супермаркету, звернулась до адміністратора, переодягнулася, підійшла до стенду з йогуртами і почала голосно рекламувати вказаний продукт. Робота непогана, до того ж я заробила достатньо грошей, щоб у наступні вихідні на них відпочити.

Але що це я все про гроші? Адже багато студентів шукає роботу для практики, а не для грошей. Моя знайома Олександра, студентка другого курсу Педагогічного університету ім.Драгоманова, — майбутній соціолог, а поки що влаштувалася у дослідницько–маркетингову фірму на посаду оператора введення анкет. Роботу знайшла за оголошенням, її одразу взяли. Робота Саші подобається, заробітна платня влаштовує, до того ж вона ще й практикується за фахом.

Моя одногрупниця Світлана, студентка Інституту журналістики, також працює за спеціальністю. Влітку вона проходила практику в одному зі столичних видань, там її помітили й запропонували співпрацю. «Мені дуже подобається моя робота, вона цікава, зар­платня, як для студентки, прийнятна, але найголовніше — це досвід, який я тут отримую» — каже Світлана.

Отож, важко чи ні, але влаштуватись на роботу студентові реально, навіть якщо для цього потрібно перебрати певну кількість варіантів та почути декілька відмов. Головне — впевнено йти до своєї мети та вміти поєднувати роботу і навчання…

Ірина БЄЛЯКОВА