Знайомтеся: Сильвестр!

У журналістиці не завжди доречно говорити від першої особи. Але це якраз той випадок, коли власна емоція передає враження найкраще. Зустріч Нового 2010 року була однією з найбільш особливих у моєму житті. Уперше бій новорічних курантів пролунав для мене поза Україною, без «блакитних вогників» і традиційного шампанського. Зате у надзвичайно теплій, веселій атмосфері, яка водночас спонукала до самозаглиблення і роздумів. Таке незвичне свято подарувала зустріч Тезе в польському місті Познань.

Тезе — це названа на честь однойменного селища у Франції християнська спільнота, яка пропагує ідею єдності християн. Брати–екуменісти створили довкола себе дуже теплу і невимушену атмосферу, тож у французьке Тезе щороку приїжджає до ста тисяч молодих людей. Хтось їде на молитву, хтось — познайомитися з новими людьми чи весело провести час. А на Новий рік спільнота Тезе регулярно проводить європейські зустрічі — молодь із різних країн та континентів збирається в одному місті, аби провести святкові дні разом.

Тісно? Дружно!

Зустрічі Тезе проходять під знаком знайомства та єднання. Кілька днів учасники мешкають у родинах, які зголосилися прийняти прочан, знайомляться з іншою культурою, а 1 січня разом із господарями зустрічають Новий рік. До речі, у Польщі це свято має назву — Сильвестр. Приймають паломників зазвичай дуже гостинно: обігріють, нагодують, підвезуть, куди треба, проведуть екскурсію містом. Для приймаючої сторони досвід знайомства теж цікавий. «Ми спілкуємося з молоддю і самі відчуваємо себе молодими», — каже Дорота Сьодла, чия сім’я прийняла в Познані цілу групу відвідувачів.

У сім’ї Хойнацьких — четверо дітей, але щодоби в їхній гостинній оселі знаходилося місце для ночівлі трьом–шіс­тьом прочанам. «Мої діти дуже багато розповідали про зустрічі Тезе, — каже Марія Хойнацька. — І завжди були вражені тим, як добре їх приймали в інших країнах. Тому ми теж хотіли зустріти гостей якнайкраще».

Розуміти іншого — важливіше, ніж те, щоб розуміли тебе

Заходи, які відбуваються під час європейських зустрічей — це чудова нагода поспілкуватися з представниками різних країн. А загальні молитви дозволяють відчути духовне єднання навіть тим, хто зараховує себе до невіруючих. Цьому сприяють духовна аура, прониклива музика арфи і флейти, зворушливий спів талановитих хористів. Пісні–канони дібрані таким чином, щоб вони не ділили віруючих і не викликали протиріч. Адже і на новорічні зустрічі, і в Тезе приїздять представники різних гілок християнства — католики, протестанти і православні (втім, останні — значно рідше).

Брати з Тезе постійно намагаються збагатити свій лінгвістичний багаж, щоб читати молитви та Біблію різними мовами. Брат Георг читав молитву українською — він добре знає англійську, німецьку, італійську, французьку, голландську, а зараз вивчає ще й «калинову». «Важливо розуміти людей, саме тому ми намагаємося вчити багато мов, — каже Георг. — Брат Роже (засновник спільноти Тезе) завжди нас учив: важливо розуміти іншу людину. Розуміти когось — навіть важливіше за те, щоб хтось зрозумів тебе».

Від «дякую» до «спасибо»

Польща приймала паломників уже вчетверте — раніше європейські зустрічі Тезе двічі проходили у Вроцлаві й один раз у Варшаві. Познань поставилася до організації дуже сумлінно: зустріч відбувалася у комфортному виставковому комплексі в центрі міста, всі були забезпечені житлом і харчами та отримали вичерпну інформацію з мапами, довідками тощо.

Двічі на день прочани одержували пайок — воду, хліб, кашу з м’ясом або ковбасу, солодощі, фрукти. Автору цих рядків пощастило працювати в робочій групі, яка роздавала їжу (завжди приємно бути не просто учасником якоїсь події, а причетною особою). Ще ніколи в житті мені не випадало стільки разів казати «cмачного» і чути у відповідь стільки «дякую», «dziekuje», «merci», «thanks», «gracias», «спасибо».

Групою білорусів на одному з пунктів роздачі їжі керував Едуард із Гродна. Він навчається у Вищій духовній семінарії ордену редемптористів, що в польському містечку Тухов. Під час роздачі їжі Едік носив ящики. Каже, що любить фізичну працю. «Я вчився у «політеху». Мені подобається працювати на будівництві, носити будівельний розчин і класти цеглу. Але це лише на рівні «подобається». У мені пробудилося бажання служити Богу, і я вступив до семінарії», — розповів 24–річний хлопець.

Загалом до Познані з’їхалося 30 тисяч пілігримів. Із них близько двох тисяч — українці. «Ми приємно втішені, що на зустріч приїхало стільки людей, — каже брат Георг. — Думаю, що молодих людей приваблює сюди церква і той пошук, який нас зближує. Багато людей замислюються над тим, чому церква роздроблена, і шукають відповідь, навіть якщо не знають деталей».

Щодня в павільйонах експоцентру відбувалися семінари — переважно на теми, які стосуються молоді. Приміром, проблема бунту (на прикладі «Книги Йова») чи свободи (через призму змін у Європі за останнє двадцятиріччя, відколи впала «залізна завіса»).

Окрім того, на заняттях можна було ознайомитися з історією Польщі, народними танцями, піти на екскурсію містом.

Без шампанського — весело!

Святкування Нового року розпочалося молитвою миру об одинадцятій вечора — на той час годинники в Україні пробили початок 2010–го. Коли північ настала й у Польщі, прочани вийшли на вулицю, щоб привітати один одного. Навіть не маючи годинника, помітити момент приходу Нового року в Польщі дуже легко: рівно опівночі усе довкола спалахує феєрверками, які поляки люблять запускати, мабуть, іще більше, ніж українці.

Після цього на парафіях влаштували «фестиваль народів» — кожна громада показувала якийсь номер. На нашій парафії українці співали колядки і народні пісні, а під сценою в цей час водили «струмок». У веселу забаву втяглися всі гості.

А найбільше оплесків зірвав італієць, який заспівав «кавер версію» відомої пісні Тото Котуньйо Lasciate Mi Cantare. Гість із Апеннін склав куплети із хвалою Познані — «краю», де ми чулися як в «раю», де їли «курчакі й зємнякі» (себто курку та картоплю).

Щоправда, новорічний стіл складався здебільшого із солодощів. Можна було зігрітися кавою та чаєм. І ніякого «зеленого змія». Та незважаючи на це, було дуже весело. Хоча дискотеку планували до другої ночі, танці під запальну та стару музику тривали до четвертої …

* * *

На вечірній молитві 31 грудня оголосили місто, де відбуватиметься європейська зустріч Тезе наступного року. Ця честь випала голландському Роттердаму.

ДОВІДКА «УМ»

Тезе — спільнота братів, які виступають за єдність церкви. Спільнота налічує сто братів із католицької, протестантської та православної традицій.

Засновником Тезе був брат Роже. Він купив у селищі Тезе в Бургундії, Франція, невеличкий маєток і допомагав людям, які потребували притулку під час Другої світової війни. Його викрили, тож Роже довелося емігрувати до швейцарської Женеви.

Роже повернувся у Тезе в 1944 році, після звільнення Франції. На Великдень 1949 року семеро братів присвятили себе спільному життю у цілковитій простоті та целібаті.

Щороку до Тезе приїжджало дедалі більше відвідувачів, і зрештою там постав цілий табір, пристосований до прийому прочан.

Брат Роже загинув у 2005 році. Під час вечірньої молитви в Тезе 90–річного пріора вбила душевнохвора дівчина.

Нині наставником Спільноти Тезе є брат Алоїз, якого брат Роже назвав своїм наступником ще за життя.