З Різдва Христового — 7 січня — починаються зимові м’ясниці. Усі страви з м’яса готували напередодні. Бо на Різдво не можна було користуватися ножами, сікачами чи сокирами. Вважалося, хто візьме до рук ріжучі й колючі предмети — матиме збитки й постійно сваритиметься. Раніше навіть хліб цього дня просто ламали руками.
Після церковної служби уся родина сідала за стіл, на якому залишалися святвечірні кутя, пироги, узвар та інші пісні страви. А вже за ними з’являлося м’ясне розмаїття: холодець, капусняк із свинячою грудиною, печеня, смажені ковбаси, кров’янка, шинка. Хоча після тривалого посту скоромну їжу споживали обережно, не переїдаючи. Ось рецепти кількох різдвяних страв.
Капусняк полтавський. Спочатку варити у 2 л води півкіло свинячої грудинки чи ошийка з морквиною і коренем петрушки (селерою), 2–3 картоплинами та однією покришеною цибулиною. Коли картопля майже розвариться, треба покласти півсклянки промитого пшона і дрібно посічену квашену капусту (300 г). На сковорідці на смальці підсмажити подрібнену цибулину і додати до капусняка за 5 хвилин до кінця варіння, посолити, поперчити і притрусити зеленню. Якщо страва надто квасна, всипати цукор; якщо не вистачає кислоти — додати капустяний розсіл. Подавати зі сметаною і тертим часником.
Верещака. Півкіло свинячої грудинки чи ошийка (можна взяти смажену домашню ковбасу) нарізати великими шматками і покласти на розігріту сковорідку зі смальцем. Добре підсмаживши, перекласти у казанок і залити буряковим квасом або трохи розведеним капустяним розсолом (2–2,5 склянки). Дрібно покришити дві цибулини, половину підсмажити і все покласти до свинини. Усе поперчити і готувати на невеликому вогні. Наприкінці додати тертого черствого чорного хліба — стільки, щоб соус загуснув, і тушкувати до готовності. Подавати страву гарячою, присипавши зеленню.
Шпудра з квасом. Підсмажену на смальці (2 столові ложки) грудинку (0,5 кг) вкласти у казан. На тому самому жирі ще підсмажити подрібннену цибулину з ложкою пшеничного борошна і додати до свинини. Також окремо підсмажити порізані соломкою чи тонкими кружальцями 3 невеликі червоні буряки і викласти їх у казанок. Усе залити буряковим квасом (1,5 склянки), посолити, поперчити і тушкувати у духовці до готовності. Страва повинна мати виразний кисло–солодкий смак, тому — якщо буряки не солодкі — треба додати трохи цукру. Подавати із зеленню петрушки чи селери.
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
