Серед мистецтвознавців поширена думка, що українська школа малярства — одна із найсильніших у світі. Імена окремих художників на загал дуже відомі, але мало хто відає, до якої школи вони належать і чим одна школа відрізняється від іншої. Перший приватний Музей сучасного образотворчого мистецтва, який минулого четверга відкрили у Києві на Глибочицькій, 17, сміливо можна назвати живою енциклопедією українських художників ХХ—ХХІ століть.

Тут, у приміщенні колишнього заводу електроприладів, на три поверхи розгорнули виставку творів авторів різних напрямів — від класиків до сучасників, — серед яких є як світові імена, так і нікому досі не відомі. Загалом представлено 726 робіт із приватної колекції власника музею, мецената Сергія Цюпка (фундатор є президентом Асоціації ювелірів України, займається банківським і будівельним бізнесом). Раніше любитель прекрасного виставляв свою колекцію в орендованому приміщенні, тепер перевіз її в спеціально придбане для цього приміщення.

Віктору Пінчуку тепер мало просто привозити в Київ найдорожчих сучасних художників, він замахнувся на те, щоб самому робити арт–зірок міжнародного класу. Як писала «УМ», 8 грудня очільники PinchukArtCentre у Нью–Йорку оголосили про запуск нової міжнародної премії для молодих художників Future Generation Art Prize. На прес–бранчі у Києві генеральний директор PinchukArtCentre Екхард Шнайдер провів офіційну презентацію премії і заразом прозвітував про успіхи арт–інституції Пінчука під його керівництвом. «Я працюю тут трохи більше року і вважаю, що за цей рік ми зробили великий крок вперед, — далі 66–річний Екхард Шнайдер зарахував до своїх перемог виставки Деміена Хьорста, Сем Тейлор–Вуд і групову виставку російських художників, національну премію PinchukArtPrize і виставки номінантів та «Рудий ліс», 310 тисяч відвідувачів центру і окремо 150 тисяч людей у павільйоні Деміена Хьорста в «Арені», той факт, що половина відвідувачів PinchukArtPrize — молодь від 16 до 25 (визначали на око чи були групи з віковим цензом?). — Я колись говорив, що PinchukArtCentre має знайти своє обличчя, ми поєднали найкращих світових художників і національних, ретроспективу і сучасність». (Якщо це і є та нова, оригінальна ідея, заради якої Шнайдера запросили керувати PinchukArtCentre, то, боюся, вона давно стала загальним місцем навіть у застарілих підручниках із арт–менеджменту).

Після виставки «З глибин» у музейному комплексі відкрили другий цикл проекту «Древо України» — «З вершин». Цього разу всі роботи — або з приватних колекцій, або належать художникам. Назву виставки взяли зі збірника гімнів на ведичному санскриті «Рігведа»: «З вершин сходили орії на землю…». Найцінніша вершина цієї виставки — це галерея зі скіфським золотом ІІІ–І ст. до н.е.: 21 прикраса, серед яких пекторалі, браслети, сережки, пояси, представлені зі сховищ приватного музею «Родовід». Прикраси колись належали царям, а тепер — спортсмену Сергію Бубці та мільйонеру Мохаммаду Захуру. Звідки у бізнесменів скарби Надчорномор’я і чому вони не належать Державному музейному фонду України — у «Мистецькому арсеналі» замовчують.