Джазування під кавування

04.12.2009
Джазування під кавування

Хедлайнер джазового фестивалю Мар’яна Садовська. (Фото з сайту victormorozov.com)

ІХ музичний фестиваль Jazz Bez відкривають сьогодні концертом «української Бйорк» Мар’яни Садовської та німецького гурту Borderland, які презентують свій новий альбом. Участю співачки у фестивалі організатори пишаються і називають Садовську чи не найбільшою зіркою Jazz Bez. Для зірки і зал підібрали великий — у театрі ім. Марії Заньковецької. «Здавалося б, фолк чи джаз — не для академічних приміщень, а більше для камерних клубів, — говорить «УМ» прес–секретар фестивалю Юрій Вовкогон. — Але минулого року ми побачили, що львівська джазова публіка зросла настільки, що вже не вміщується у клуби — люди часто не мали змоги потрапити на концерти. Тому цього року ми зробили акцент саме на великі приміщення».

 

Другою особливістю Jazz Bez цього року буде кількість днів: рекордних десять. Фестиваль закриють концертом у Івано–Франківську, який уперше долучається до заходу. Новою джаз–місциною можна назвати і лемківське село Новиці (тепер — територія Польщі), де народився Богдан–Ігор Антонич. Вшановуючи його пам’ять у ювілейний рік, виступить польський гурт Nowica 9. Музиканти з Сілезії якось почули гру останнього сільського музики Новиць і залишилися там жити. Загалом концерти в рамках фестивалю будуть у Києві, Севастополі, Тернополі, Перемишлі, Любліні і Саноку. І деяким виконавцям доведеться тричі перетинати кордон.

Уперше на фестивалі виступить колектив із Африки: музиканти єгипетського гурту The Hot Potato projekt самі написали листа організаторам фестивалю з пропозицією виступити. Секстет грає джаз із елементами фолку. На Jazz Bez також завітає японський перкусіоніст Тацуя Накатані, відомий британський джазовий музикант Марк Сандерс та французький саксофоніст Мішель Донеда. Взагалі географія учасників різноманітна — від США через Європу аж до Росії. «Виступ музикантів, які гратимуть цього року, у минулі роки був лише мрією. І навіть річ була не у фінансах, а у презентабельності фестивалю. Сьогодні ж нам не соромно запрошувати іменитих джазистів», — розповів «УМ» організатор Jazz Bez, директор МО «Дзига» Маркіян Іващишин.

За його словами, добрий десяток українських колективів, які ще 9 років тому були початківцями, сьогодні вже добре знані в Європі саме завдяки фестивалю: «Популяризація українського джазу тут та за кордоном і була одним із наших завдань, коли задумували фестиваль». Джаз у Львові став не тільки популярним. Під впливом Jazz Bez молоді музиканти обирають джазовий напрям музикування і створюють проекти спеціально до фестивалю. Прикметно, що цьогоріч на сцені впевнено себе почувають ті, хто у 2000–х на джазові концерти ходили ще першокурсниками. Це, наприклад, колектив «Шоколад+Pl». В рамках фестивалю спільно з львівським оркестром «Леополіс» вони виступатимуть тричі. Піаністка «Шоколад+ Pl» Анастасія Литвинюк згадує для «УМ»: «Я з друзями ходила на фестиваль ще коли не планувала серйозно займатися джазовою музикою, а була першокурсницею консерваторії. Відвідувала його щороку як слухач — зрозуміла, що ця музика — моя — і потім уже виступала на Jazz Bez як учасник. І принаймні троє людей із нашого колективу — такі. Наш перший виступ у 2004 році, на так званому Дні Юніорів — це був перший важливий крок у музичне середовище».

«Колись у Львові був джаз. У шістдесятих у медичному університеті створили один із перших колективів на теренах Радянського Союзу. Але згодом ці традиції втратили. Утім ця музика дуже пасує нашому місту і зараз ми знову зробили джаз у Львові модним. Аншлаги на всіх концертах! І навіть коли грають найважчу для сприйняття глядачів музику, зали повні. У Львові створилося джазове середовище!» — радіє Маркіян Іващишин. Так минулого року з його подачі музиканти гурту «Шоколад+Pl» створили львівський джаз–клуб: музиканти, журналісти, любителі музики. Концерти і сейшни в рамках засідань клубу відбуваються щотижня.

Бюджет Jazz Bez цього року — 250 тисяч євро. Міська влада не допомогла, тому «Дзига» витрачає гроші свої та партнерські, наприклад Польського інституту. Сподіваються частину бюджету відбити на квитках, їх активно купують і навіть бронюють меломани зі Східної України. Ціна — від 20 до 150 гривень. «Ми вирішили провести фестиваль наперекір кризі та епідемії, — каже Маркіян Іващишин. — Просто шкода попередніх дев’яти років. Це наша філософія: навпаки, більше працювати, щоб продемонструвати оптимізм».