У клюбі будуть танці

У клюбі будуть танці

На початку року у приватній розмові батько перших у Києві етно–диско–вечорниць Олег Скрипка жалівся «УМ», що в столиці народну забаву не вигідно проводити. Мовляв, на квитках не заробиш, слави не здобудеш, організовувати вечірки варто вряди–годи, щоб не забували, але й не звикали. Етно–диско–вечорниці у стилі Скрипки, які розпочнуться 4 грудня в Одесі, набули присмаку не народної забави в затишному куточку, куди зимовими вечорами тягнеться молодь, ніби там медом намазано, а масового дійства. Із залу при Могилянці зі своїм проектом він перейшов у Палац спорту, де 7 січня на широку ногу відгуляє свої вечорниці. «Якщо б у Києві був клуб, де б вчили народних танців і виступали етнічні колективи, я б з радістю туди заходив повеселитися», — зізнається Скрипка. Тепер Олег зможе щовівторка повправлятися у гопаку в арт–клубі «Київ», що в кінотеатрі «Київ». Першого грудня тут стартував проект «Етнічний вівторок», який запровадили Анна Балакир, співорганізатор фестивалю «Рожаниця», та учасник колективу «Божичі», керманич мистецького об’єднання «Глечик» Валерій Гладунець.

Солодка, як смерть

Солодка, як смерть

Два дні — у вівторок і середу — в приміщенні Молодого театру гастролювали актори Івано–франківського академічного обласного українського музично–драматичного театру імені Івана Франка з виставою «Солодка Даруся». Ця вистава висунута на здобуття Шевченківської премії поруч із такими театральними роботами як спектакль дніпропетровського театру «Віримо» «Голодна кров», «Назар Стодоля» національного театру імені Франка, постановка «Тараса Бульби» в Луганському театрі, радіовистава Петра Бойка тощо. Але оскільки засідання Шевченківського комітету відбудеться 10 грудня, і вже потім оприлюднять короткі списки номінантів, то цей пункт ніде не педалювався. У вівторок у зал Молодого театру набилися актори, міністри, журналісти, члени Шевченківського комітету, письменники, телевізійники, і, забігаючи наперед скажу, що про такий вдячний зал, де б Антін Мухарський із Святославом Вакарчуком, Іван Вакарчук з Андрієм Шевченком 10 хвилин аплодували стоячи, мріє кожен театр будь–якої столиці.

Всі статті рубрики