Хатнім тиранам дають бій

Насильство в українській сім’ї — непорушна родинна «таємниця» і величезна проблема державної ваги. На жаль, тут маємо сумну ситуацію: жертви побутового насильства в Україні ще бояться відкрито говорити про наругу над собою, українське суспільство не навчилося її різко засуджувати, а кривдників — карати. А тим часом експерти стверджують: на сімейних «фронтах» ведеться справжня громадянська війна, і кінця їй не видно.

Витягнути голову з піску держава наважилася лише останні кілька років: побільшало соціальної реклами, кампанію проти насильства підтримало чимало відомих людей в Україні. «Наше завдання, — каже міністр України у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій Павленко,— підвищити рівень обізнаності українців щодо насильства як порушення прав людини і сформувати у свідомості українців нетерпиме ставлення до насильства».

Поки що, на жаль, проблем вистачає: за українськими законами, насильство не є злочином, а лише правопорушенням. І максимум, що загрожує кривднику, — затримання на 15 діб. А після «відбування покарання» кат знову повертається до жертви. Аби змінити цю ситуацію, нам терміново потрібні зміни до законодавства. І перші кроки, мовляв, уже здійснюються. За словами Юрія Павленка, одним із важливих переломних моментів стало введення цього року в законодавчу площину поняття «кривдник» — людини, яка скоює насильство у сім’ї (чого раніше не існувало).

Сміливішають і жертви — значно збільшилась кількість звернень жінок на «гарячу лінію» (телефон 0 800 500 33 50), до соціальних служб та до органів внутрішніх справ. За останні 10 місяців 2009 року на обліку за вчинення насильства у сім’ї перебуває майже 92 тисячі осіб (це більше майже на шість тисяч порівняно з аналогічним періодом минулого року). Активніше звертаються жертви родинного насильства до психологічно­реабілітаційних центрів. «За останні роки в Україні створено 22 заклади реабілітації, де жертвам домашнього насильства надають психологічну, юридичну, матеріальну допомогу і можливість проживання. «І робота цих центрів свідчить про їхню необхідність, — переконаний Юрій Павленко. — Бо якщо ще три роки тому вони були напівпорожні, то сьогодні є черга, і кількість звернень постійно зростає». У планах — створити такі заклади реабілітації у кожному районному центрі. До того ж найближчим часом в Україні стартує «пілотний» проект, який стосуватиметься психологічно­корекційної роботи з кривдниками — їх навертатимуть до нормального сімейного життя без насильства.

Прагнення України до благополуччя в родинах підтримує і Європейський Союз: Посол та Голова Представництва Європейської Комісії в Україні Жозе Мануель Пінту Тейшейра зауважує, що ЄС виділив нашій державі 14 мільйонів євро на фінансування проектів із прав жінок та дітей на період до 2011 року. Співпрацює з Міністерством внутрішніх справ також і Програма розвитку ООН. І вже найближчим часом у рамках цієї співпраці передбачається проведення навчальних семінарів для дільничних міліціонерів. Також наша держава долучилася до всесвітньої акції «16 днів проти гендерного насильства» — тож днями по всій Україні говоритимуть про проблеми жінок у суспільстві.