Дiти навчаються розписувати писанки.
Втретє Мальтійська служба допомоги проводить благодійну акцію пiдтримки дітей з інтернатів Львівської області — «Гарні, як писанка». Головною метою акції є спілкування між ровесниками — членами молодіжних організацій та дітьми з інтернатів. Поряд з матеріальними чи побутовими проблемами інтернатівських дітей, є ще одна, чи не найважливіша, — обмеження кола спілкування. Діти, які живуть не вдома, за кілька десятків кілометрів від обласного чи районного центру, перебувають майже у замкнутому просторі й потребують ширшого кола спілкування для розвитку свого світогляду.
Волонтери Мальтійської служби допомоги, пластуни, члени молодіжної організації «Діти Христа» у передвеликодній час відвідують інтернати і малюють з дітьми писанки, вчаться разом з ними водити гаївки. Частенько трапляється, що діти з інтернатів навчають цього «домашніх» львівських дітей. На сьогодні юні волонтери побували у семи інтернатах. Всього до Великодня планується відвідати 10—15 інтернатів та намалювати близько 1000 писанок. Намальовані писанки, які завжди були символом щастя та добра, у час великодніх свят прикрашатимуть вітрини львівських крамниць. Частину писанок подарують під час великоднього сніданку самотнім людям і тим, які не мають де жити.
Засилля реклами «русской маслєніци» в інфопросторі України вже не вражає і не печалить, а закликає до дії: пізнати власні традиції і докласти зусиль, аби їх дотримуватися. Хоча б задля власної безпеки. Та спершу розберімося з традиціями російськими. Основні атрибути тамтешньої «Маслєніци» — це «бліни» з ікрою, грибами, медом чи іншими начинками, виготовлення і спалення солом’яного опудала, гучні розваги й чаювання з самоварами просто неба, змагання… >>
Ще півтора десятка років тому візиткою талановитого подружжя з Коломиї були гобелени. У цьому виді ткацького мистецтва Ярослав Сахро з Оксаною Литвин сягнули такого рівня, що їхні твори почали залюбки купувати для приватних колекцій цінителі гобеленів з України, Великої Британії, Данії, Ізраїлю, Італії, Канади, Німеччини, Польщі, Росії, США, Франції та Японії. >>
Наше знайомство з Русланом Козленком, або ж Русалімом (це його кобзарський псевдонім), відбулося під час фестивалю епічної традиції «Кобзарська Трійця-2014». Освячення музичних інструментів на подвір’ї Михайлівського Золотоверхого собору, виступи майстрів із різних куточків України, традиційний «кобзарський чайок». >>
Усього два кольори — білий і червоний. А ними створено цілий світ. Пряма горизонталь — земля, хвиляста лінія — вода, хрест — вогонь. Квітка, яка означала початок життя. І — жінка з піднятими руками. Берегиня, мати–прародителька, символ життя і родючості, захисниця людей від усілякого зла, добра «хатня» богиня, що оберігає родину… >>
Симпатики древньогрецького філософа Сократа навряд чи аж так піднесено, услід за вчителем, можуть нині повторити його знамениту фразу «Ми живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити». У сучасному світі не все так просто, стабільно високі прибутки рестораторів — тому підтвердження. >>
У столиці українського гончарства — селищі Опішня — завершився п’ятий щорічний Тиждень національного гончарного здвиження «Здвиг–2013». Хоча насправді ця щедра на глину й таланти земля «двиготіла» під натиском грандіозного мистецького дійства майже весь місяць. Адже учасники третьої Е–літньої академії гончарства, міжнародного молодіжного гончарського фестивалю та четвертого ІНТЕРСимпозіуму кераміки приїхали сюди раніше. Зрештою, у рамках згаданого Тижня відбувалося десять повноцінних мистецьких конкурсів і презентаційно–виставкових заходів, у яких, крім гончарів і керамістів, демонстрували свою майстерність ковалі, фотохудожники, майстри графіті та бодіпейнтінгу, тобто художнього розпису на тілі. Найгучнішим же і водночас заключним акордом «Здвигу», власне, його апогеєм, став Національний фестиваль гончарства. >>
