«Воскресіння Христове утверджує нас у вірі, що життя людське не обривається, як нитка, що воно сповнене глибокого змісту і значення. У Воскресінні Христовому — джерело неосяжної радості, до якої причетні всі люди,» — зазначають священики Олександр та Ярослав Василашки. Отже, Великдень — це торжество перемоги життя над смертю. До цього свята ми готуємося у час Великого посту. Надто — упродовж Страсного тижня, коли віруючі молитовно переживають Страсті Господні: волю в муках зрадженої, несправедливо засудженої, зневаженої, розіп'ятої людини — з тим щоб за кілька днів воскреснути духом разом із Богочоловіком. У четвер увечері у церквах відправляють страсну службу зі свічками. У Велику п'ятницю у церкві виносять з вівтаря і покладають на середину храму плащаницю (священне зображення Христа, який лежить у гробі). У Велику суботу плащаницю несуть довкола храму на згадку про зішестя Христа до пекла і про Його перемогу над смертю. Усі великодні християнські звичаї пояснюються Святим Письмом.
У четвер Ісус востаннє у земному житті святкував з учнями Пасху — юдейське свято звільнення. За традицією, учні приготували жертовне ягня і опріснок. Христос благословив хліб, розломив його, дав учням і сказав: «Прийміть, їжте: це є тіло Моє, що за вас дається. Оце чиніть на спомин про Мене». Тоді, взявши чашу й воздавши хвалу, подав учням, кажучи: «Пийте од неї всі, бо це є кров Моя Нового Завіту, що за вас і за многих проливається задля відпущення гріхів» (нині це Таїнство Причастя). І бесідував з учнями, говорячи: «Заповідь нову даю вам, щоб ви любили один одного; щоб як Я возлюбив вас, так щоб і ви любили один одного». Після вечері Христос пішов з учнями до Гетсиманського саду і там довго молився. А тоді з'явився Юда і поцілунком вказав озброєним вартовим на Ісуса, отримавши за це 30 срібняків (після суду над Христом Юда розкаявся і віддав гроші первосвященикам, а сам повісився). Христа схопили і повели на суд, били і глузували з Нього. У п'ятницю римський прокуратор Юдеї Пілат допитував Ісуса і, не знаходячи за Ним вини, «умив руки» перед народом, даючи зрозуміти, що не винен у крові цього праведника. І віддав Христа на розп'яття. На горі Голгофі Ісуса розіп'яли поміж двох розбійників. Один зі злочинців глузував із Бога, а другий мовив до Нього: «Пом'яни мене, Господи, як прийдеш у Царство Твоє». І сказав йому Ісус: «Істинно кажу тобі: сьогодні зо мною будеш у раю».
Третього дня по смерті Христа, у неділю вдосвіта, зійшов з неба Ангел у білих сяючих шатах. Відкотив камінь від склепу, де лежало Христове тіло та й сів на тому камені. Вартові, злякавшись сяйва Ангелового, втекли. Тоді душа Христа поєдналася з тілом — Він воскрес. Невдовзі, як ще було темно, до Христового гробу прийшли жінки-мироносиці — Марія і Марія-Магдалина, щоб, як велів звичай, намастити тіло померлого пахощами-миром. Побачивши Ангела, вони злякалися і схилили голови. Ангел же сказав їм: «Не бійтеся, знаю-бо, що ви шукаєте Ісуса розіп'ятого. Нема Його тут, бо Він воскрес, як ото Сам прорік». Спаситель пробув з учнями сорок днів, до Вознесіння, вчив їх любити одне одного і проповідувати Господні заповіді й пообіцяв зіслати на них обітницю Свого Отця, зодягнути їх силою Святого Духа з висоти.
Засилля реклами «русской маслєніци» в інфопросторі України вже не вражає і не печалить, а закликає до дії: пізнати власні традиції і докласти зусиль, аби їх дотримуватися. Хоча б задля власної безпеки. Та спершу розберімося з традиціями російськими. Основні атрибути тамтешньої «Маслєніци» — це «бліни» з ікрою, грибами, медом чи іншими начинками, виготовлення і спалення солом’яного опудала, гучні розваги й чаювання з самоварами просто неба, змагання… >>
Ще півтора десятка років тому візиткою талановитого подружжя з Коломиї були гобелени. У цьому виді ткацького мистецтва Ярослав Сахро з Оксаною Литвин сягнули такого рівня, що їхні твори почали залюбки купувати для приватних колекцій цінителі гобеленів з України, Великої Британії, Данії, Ізраїлю, Італії, Канади, Німеччини, Польщі, Росії, США, Франції та Японії. >>
Наше знайомство з Русланом Козленком, або ж Русалімом (це його кобзарський псевдонім), відбулося під час фестивалю епічної традиції «Кобзарська Трійця-2014». Освячення музичних інструментів на подвір’ї Михайлівського Золотоверхого собору, виступи майстрів із різних куточків України, традиційний «кобзарський чайок». >>
Усього два кольори — білий і червоний. А ними створено цілий світ. Пряма горизонталь — земля, хвиляста лінія — вода, хрест — вогонь. Квітка, яка означала початок життя. І — жінка з піднятими руками. Берегиня, мати–прародителька, символ життя і родючості, захисниця людей від усілякого зла, добра «хатня» богиня, що оберігає родину… >>
Симпатики древньогрецького філософа Сократа навряд чи аж так піднесено, услід за вчителем, можуть нині повторити його знамениту фразу «Ми живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити». У сучасному світі не все так просто, стабільно високі прибутки рестораторів — тому підтвердження. >>
У столиці українського гончарства — селищі Опішня — завершився п’ятий щорічний Тиждень національного гончарного здвиження «Здвиг–2013». Хоча насправді ця щедра на глину й таланти земля «двиготіла» під натиском грандіозного мистецького дійства майже весь місяць. Адже учасники третьої Е–літньої академії гончарства, міжнародного молодіжного гончарського фестивалю та четвертого ІНТЕРСимпозіуму кераміки приїхали сюди раніше. Зрештою, у рамках згаданого Тижня відбувалося десять повноцінних мистецьких конкурсів і презентаційно–виставкових заходів, у яких, крім гончарів і керамістів, демонстрували свою майстерність ковалі, фотохудожники, майстри графіті та бодіпейнтінгу, тобто художнього розпису на тілі. Найгучнішим же і водночас заключним акордом «Здвигу», власне, його апогеєм, став Національний фестиваль гончарства. >>
